На власному досвіді освітянка Анастасія Головко доводить, що в маленьких сільських дитсадках малеча може здобути освіту не гіршу, ніж у місті.
Анастасія Головко ввійшла до півсотні кращих в Україні у номінації «Дошкілля» за версією національної премії Global Teacher Prize Ukraine. Жінка працює вихователькою і за сумісництвом музичною керівницею у дитсадку «Волошка» Терешківської громади. На власному досвіді освітянка доводить, що в маленьких сільських дитсадках малеча може здобути освіту не гіршу, ніж у місті. Педагогиня підходить до освітнього процесу нестандартно та впроваджує сучасні технології та ініціативи у свою роботу. Які новітні підходи до виховання дошкільнят використовує Анастасія Головко, читайте у матеріалі «Полтавської думки».
Анастасія Головко
Анастасія Головко закінчила Інститут зв’язку в Полтаві, але жодного дня не працювала за фахом.
– Я працювала в охоронній фірмі, з документами, – розповідає вона. – Потім, коли у мене народилася перша дитина, мені хотілося працювати з дітьми. Але дочка сильно хворіла, з садком у нас не складалося. І поки вона не доросла до трирічного віку, я не думала нічим таким займатися. А потім випала можливість піти працювати у садочок музичним керівником. Так я і почала розвиватися в цьому напрямі.
Анастасія Головко каже, що їй подобається робота з дітьми:
– Мені подобається, що діти біжать до мене, коли мене бачать, радіють, що буде заняття. Але, звичайно, робота виснажує. Ти не можеш прийти з поганим настроєм до дітей і чекати, що вони робитимуть усе, що ти запланувала. Ти заходиш, поганий настрій залишаєш десь і маєш віддатися на всі 150 відсотків, тоді й дитина тобі так само буде відповідати. У дітей можуть бути різні настрої та самопочуття. Ти маєш отримати від них якісь почуття й віддати їм свої.
Анастасія з вихованцями
Але після такої роботи необхідний відпочинок. Педагогиня говорить, що важливо відновлювати себе:
– Коли робота приносить задоволення, і ти чергуєш її з відпочинком, тоді будуть сили працювати далі.
Під час періоду ковіду, коли садок працював у дистанційному форматі, Анастасія Головко заглибилася в методику музичного виховання Карла Орфа, коли виховання «слідує» за дитиною, націлене на задоволення дошкільнят.
– Для мене ця методика більш прийнятна, коли немає муштри. Я дуже не люблю дресури перед святами, яку в деяких садочках ще використовують, коли, наприклад, треба показати якусь виставу. Але ніхто не думає, як має бути підготовлене це свято.
Методика Карла Орфа полягає в тому, що дає дитині можливість імпровізувати.
– Для мене це ближче, якщо дитина отримує задоволення, а не повторює танець 5 чи 6 разів, щоб він на святі для когось був ідеальним. Тоді дитина приходить до тебе й радіє твоєму заняттю та зустрічі з тобою.
На її думку, така методика більш ефективна. Освітянка вважає, що діти приходять до садка, щоб бути щасливими, а завдання кожного педагога – щоб дитина отримувала задоволення. А потім уже йде навчання та виховання.
– Нашим дітям потрібне дитинство, а не дресура! Тому що без задоволення не буде ніякого результату. Якщо дитина не хоче повторювати якісь рухи, той й нехай! Я за більш лайтові варіанти проведення занять, – каже Анастасія Головко.
У випадку, якщо діти не хочуть займатися, педагогиня просто відкладає те, що запланувала, може дозволити їм погратися, побігати, пострибати:
– Хтось один починає бігати, усі інші підключаються. Отже, вмикаємо пісню і ми стрибаємо зайчиками, а не вивчаємо віршик.
Жінка розповіла, що, крім основної роботи в садку, ще працює з дітьми з особливими освітніми потребами у громадській організації «Художників “Пектораль”», проводить безоплатні заняття в артцентрі Zelo у Полтаві.
– Я бачу, що завдяки цій методиці, яку я інтерпретувала у свої заняття, діти показують дуже гарні результати. Інколи дитину, яка має інвалідність чи певні особливості розвитку, неможливо змусити щось робити та пояснити, що їй потрібно промовляти якісь слова. А якщо це ігрова форма, дитині точно сподобається. У мене є результати, відгуки від батьків, що діти йдуть на заняття з задоволенням.
Заняття в артцентрі Zelo
Анастасія Головко зазначила: для неї важливо, що керівництво громади підтримує ініціативи – закуповує необхідні музичні інструменти, а також виділило кошти на впровадження у дитсадку нової освітньої програми Mr. Lider. Особливість цієї програми в тому, що вона інтерактивна, у комплекті до неї йдуть не тільки матеріали для роботи вихователя, а й інтерактивні дошки для кожної групи, проєктори, ноутбук, принтер. Освітянка наголосила, що це дуже гарно як для дітей, так і для вихователів.
– Коли ти працюєш, потрібно весь матеріал самій писати чи десь шукати. А тут ти видрукувала – і на сьогодні все прописано. Коли вивчаємо математику, вмикаємо інтерактивну дошку. На ній математика поєднана зі світом тварин. Дітки підійшли, порахували, пальчиком натиснули. Гейміфікацію потрібно додавати до навчання. Щоб діти не тільки вдома гралися гаджетами, а й освітній процес поєднувати з цим.
Анастасія Головко каже, що садок «Волошка» в Терешківській громаді за цією програмою працює вже другий рік поспіль.
Педагогиня зізналася, що організаторка, яка опікується цією програмою в Україні, була вражена, що її змогли реалізувати в сільській місцевості.
Ми запитали у нашої співрозмовниці її думки щодо твердження, що дітям можна не відвідувати дитсадок, а йти одразу до школи. На це вона відповіла, що в Україні на законодавчому рівні закріплено, що дитина перед школою обов’язково має відвідувати дитячий садок. Дошкільна освіта важлива, адже дитина вчиться працювати в колективі, набуває вміння комунікувати з іншими, домовлятися під час гри. Садочок – це соціалізація, адже в ньому дитина також вчиться налагоджувати контакт із чужими дорослими (вихователями).
– У нас все одно є режим, є заняття. Звичайно, вони не такі, як у школі, це 15-20 хвилин. Але дитина знає, що їй треба сісти, підготувати своє місце, витягнути олівчик чи фарби, потім треба прибрати за собою зі столу. Це послідовність дій. Якщо дитина не привчена до послідовності та самостійності, їй буде потім дуже важко. Вчитель у школі буде казати витягти зошити й записувати завдання, а це вже кілька дій. І цьому треба вчитися.
Окрім того, в дитячому садку є підготовка руки до письма, розвиток мовлення.
– Зараз у багатьох дітей проблеми з розвитком зв’язного мовлення. Я бачу, що приходять діти віком 4 роки, які погано розмовляють, тільки окремими словами. Щоб дитина вміла розмовляти реченнями, переказувати, цим займаються в садочку. Але додатково потрібно, щоб і вдома батьки читали, щоб дитина могла переказати те, про що почула, а не просто гаджети й телевізор.
Ми запитали в освітянки й про те, як ставиться до того, що в дошкіллі планують ввести вивчення англійської мови.
– З одного боку це непогана ініціатива, я за розвиток дітей. Для нас це потрібно у майбутньому. Інше питання – підготовки вихователів. Поки не дуже зрозуміло, як це буде реалізовано. Адже англійську мають викладати вихователі, але не всі вони на достатньому рівні розмовляють нею.
За словами Анастасії Головко, Global Teacher Prize Ukraine, що щорічно обирає вчителя року, вже другий рік поспіль обирає і кращих дошкільників України. Відбір проводили серед 353 учасників.
– Для участі треба було заповнити анкету. Подаєш фотографії, відеоматеріали, відгуки від батьків та колег, описуєш свою методику роботи. Перший раз зі мною зв’язалися через півтора місяця після подання заявки, а ще через півтора місяця я побачила себе у списку 50 кращих, – згадує наша співрозмовниця. – Також треба було описати свою освітню мрію, на яку хотіла б отримати кошти. Цю премію отримав переможець.
Тих педагогів, які ввійшли до півсотні кращих, запросили на конференцію у Києві, що відбулася 11 жовтня. Під час неї вихователі отримали дипломи та подарунки від видавництв – посібники для роботи.
«Полтавська думка» розпитала Анастасію Головко, як рідні та колеги відреагували на її перемогу в конкурсі.
– Класно! Мені дуже довго ще всі скидали новини з наших полтавських пабліків, де писали про мене. Чоловік взяв мою грамоту, ходив по квартирі й казав: «Куди повісити, щоб, коли хтось заходив, одразу бачив?» Мені телефонували родичі, казали, що бачили відео з нагородження, збережуть його на пам’ять. Це так приємно! – з посмішкою розповідає жінка. – Колеги також підтримували, казали, чудово, коли є розвиток і розповідаєш про себе.
Щодо планів на професійне майбутнє, освітянка зізнається, що хотіла б і далі виходити на загальнодержавний рівень, показувати, що відвідувати невеликий садочок – не означає, що дитина не отримає гарної освіти.
– Хочу, щоб не було такого: «Треба переїжджати у місто, бо що той садочок у селі може дати?» Я хочу розповідати про свій досвід, що треба відходити від радянщини, якщо брати музичне виховання, що не потрібно дресури.
Вона впевнена: щоб відбулися зміни на краще, це повинні усвідомлювати й директори дитячих садків.
– Мій директор садочка підтримує мене в цьому, що не має бути показухи, свято має бути передусім для дитини. Хотілося б, щоб і інші директори, методисти, а потім і музичні керівники, це розуміли. Щоб не було такого, що у квітні ми починаємо готуватися до випускного, і у дитини кожен день година репетицій, щоб потім на святі батьки змогли її сфотографувати.
Ми ж не в таборі, де усі мають ходити строєм! Дитина має проявляти свою індивідуальність. Але як вона у подальшому житті буде проявлятися, якщо її не навчили цього у дитинстві? У нас і так зараз виросло покоління людей, які лікують дитячі травми. Важливо шукати підхід до дітей, знаходити, як мотивувати їх.
Анастасія Головко розповіла, що разом із колегою впроваджують у життя ще одну ініціативу: проводять заняття та зустрічі для батьків як у садку, так і в громадській організації.
– Батьківству теж потрібно навчатися! Важливо спілкуватися, розвиватися, розуміти, що дитина – це не просто маленький мешканець, це – особистість, з якою потрібно спілкуватися на рівних. Потрібно проявляти достатньо любові до дитини, але й ставити певні обмеження, щоб дитина знала норми та правила поведінки в соціумі. Дитину потрібно любити, навчати й виховувати. Це одна з наших ініціатив, ми доносимо батькам, що все починається з родини. Ми й так травмовані війною, хочеться, щоб у сім’ях усе було гаразд.
Зустріч з батьками
Фотографії з особистого архіву Анастасії Головко
Раніше «Полтавська думка» публікувала інтерв’ю з учителькою з наукового ліцею «Політ» при обласному коледжі «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені Антона Макаренка» Анною Старчик, яка стала переможницею обласного етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2024».
