Порятунок дітей із крижаної річки у Кременчуці – як того дня все відбувалося, «Полтавській думці» розповіла учасниця рятувальної операції Вікторія Артюшенко.
У Кременчуці двоє хлопчиків віком 10 та 11 років провалилися під кригу на набережній Лейтенанта Дніпрова. Сталося це 14 лютого. Головне управління ДСНС України у Полтавській області повідомляло, що дітей врятували небайдужі містяни.
«Полтавська думка» поспілкувалася з учасницею рятувальної операції Вікторією Артюшенко. Нині вона – приватна підприємиця, а в минулому – журналістка та виконавча директорка радіостанції «Європа+».
Вікторія розповіла, що у час, коли трапилися надзвичайна подія, її самої та трьох її друзів взагалі не мало бути на тому пляжі біля Дніпра.
– Ми з друзями сиділи та обмірковували, як так сталося, що ми опинилися у тому місці у той час, коли були потрібні, – коментує вона.
Вікторія Артюшенко та її друзі Олександр Федотьєв, Сергій Соломка, Олег Гвоздков планували у День святого Валентина виїхати смажити шашлики на пляжі – приблизно о 12:00-13:00. Але у той день постійно щось заважало, змінювались обставини. Тому компанія потрапила на пляж у Крюкові, на набережній лейтенанта Дніпрова тільки ближче до 16:00.
– Ми пішли у зону барбекю, почали розкладати речі, гомоніли – спілкувалися, сміялися. І в якийсь момент я обернулася до річки й побачила, що щось у воді відбувається. У мене не дуже гарний зір, тому я сказала хлопцям: «Подивіться, там щось не те!» Я побігла до річки. Але побачила, що хлопці мене випереджають, біжать до річки, знімають куртки.
Стало зрозуміло, що двоє дітей провалилися під кригу на відстані близько 15 метрів від берега. Вони перебували наполовину у воді та трималися за лід.
– До цього ми взагалі дітей не бачили, бо стояли спинами до них. У той момент, коли я повернулася, вони вже були у воді. Один із хлопчиків кричав: «Допоможіть!» Хлопці з моєї компанії кинулися їх рятувати, а я почала викликати екстрені служби, о 16:50 був перший дзвінок, – згадує жінка.
Вікторія зазначає, що дзвонила рятувальникам ще раз, але через сильні емоції, які її охопили, деякі моменти випали з пам’яті:
– О 16:53 я телефонувала другий раз. Але, на жаль, взагалі не пам’ятаю цього епізоду, і чому телефонувала, теж не пригадую.
За словами Вікторії, лід на Дніпрі був досить тонкий:
– Ніхто з нас не знав, де дно, наскільки крихкий лід. Усе могло закінчитися тим, що і чоловіків потрібно було б витягати.
Один із чоловіків повернувся до машини за тросом.
– Буксирний трос не знадобився. Його принесли, але не було обважнювача, щоб докинути трос. Тому дітей хлопці витягали вручну.
Чоловіки лягали на лід, створювали «ланцюжок», підтримували один одного, і в такий спосіб дісталися до дітей.
– ДСНС-ники приїхали дуже швидко, але до їх приїзду ми вже хлопчиків витягли. Також на місце події прибули поліція та «швидка», – продовжує свою розповідь пані Вікторія.
Після того, як рятівники витягнули Дмитра та Матвія з води, їх підвели до вогнища, зняли з них мокрі куртки та вдягли їх у сухий одяг.
Коли приїхала «швидка», дітей оглянули медики та повідомили, що хлопчики отримали переохолодження, тож їх будуть госпіталізувати до лікарні.
– З батьками на той момент ми не змогли зв’язатися, бо діти притопили телефони, вони просто не працювали. А діти були такі шоковані, що навіть якби знали, то навряд чи згадали номери телефонів батьків, – говорить жінка.
Вікторію Артюшенко та її друзів попросили дочекатися прибуття слідчо-оперативної групи. На той момент на вулиці вже почало сутеніти. Коли оперативники прибули, то склали протокол, Вікторія його підписала.
– Хлопці мене уповноважили як колишню журналістку спілкуватися з поліцією. Ми самі оговтувалися (від того, що сталося – ред.) ще довго. Хлопці намокли. Коли ми поговорили з оперативної групою, зібралися та пішли переодягатися та, скажімо так, приводити себе до тями.
Наша співрозмовниця додала, що її неприємно вразило те, що поряд із місцем порятунку дітей біля човнової станції сиділи рибалки, але жоден із них не підійшов і не допоміг. Вони лише пасивно спостерігали за тим, що відбувається. Жінку це сильно вразило й залишило неприємні емоції.
Вікторія Артюшенко каже, що батьки врятованих дітей кілька днів шукали тих, хто врятував їхніх синів. І згодом вони таки познайомилися.
– Звісно, батьки були нам дуже вдячні, але вони оговтатися не могли. До дітей дійшло, що вони зробили. Дуже перелякані, та головне, що з ними все добре. На щастя, Матвій та Дмитро не захворіли й наші хлопці теж.
Коли вона говорила з мамою Матвія, та розповіла, що він був слухняною дитиною і нікуди без дозволу не ходив.
– І в той час, як все це трапилося, вона його по Раківці розшукувала. У цей час дитина ледве не втопилася. У них такий вік – 10 та 11 років, коли діти люблять щось нове та цікаве дізнаватися. Але, я думаю, хлопці запам’ятають це на все життя.
Наша співрозмовниця вже із новин дізналася, що у тому місці, де хлопчики провалилися під кригу, глибини річки сягала двох метрів.
– Я спілкувалась із зимовими рибалками щодо цього (у мене і тато зимовий рибак). То вони сказали, що там могло трапитися все, що завгодно: шок у дітей, судоми, течією могло під кригу затягти, важкий одяг потягти униз.
Вікторія Артюшенко опублікувала допис про порятунок хлопчиків на своїй фесбук-сторінці, у якому закликала батьків поговорити зі своїми дітьми про правила безпеки.
«Шановні батьки! Спілкуйтеся зі своїми дітьми, розповідайте їм про небезпеки, які можуть траплятися. Навіть не хочу уявляти, що б могло статися, якби нас не виявилося поруч. Сам Господь розпорядився так, щоб я обернулася до річки в той момент, коли у воді борсалися діти та гукали на допомогу», – написала вона.
На головному зображенні: Олександр Федотьєв лежить на кризі та намагається дотягтися до дітей. Фото: Вікторія Артюшенко
