Закриття сільської школи, тривалі повітряні тривоги та «уроки» в укриттях спонукали блогерку Юлію Панюш – @fermerka.ua – шукати альтернативу традиційній освіті. Коли її син Лев цього року мав іти до першого класу, родина вирішила відмовитися від звичних шкільних парт на користь херсонської онлайн-гімназії. Тепер хлопчик вивчає англійську та новогрецьку мови у школі Херсона, перебуваючи у Полтавській області. Як це можливо – читайте далі.
Юлія Панюш розвиває блог в українському інстаграмі під назвою @fermerka.ua. На свою авдиторію у понад 250 тисяч підписників вона розповідає про власне життя в селі Кременчуцького району. Цього навчального року її син Лев «пішов» у перший клас – сів за ноутбук і почав здобувати знання онлайн у Херсонській гімназії № 16.
Чому онлайн?
Юлія розповіла, що на вибір онлайн-навчання вплинуло кілька факторів. По-перше, закриття школи у селі, де проживає Юлія з родиною. Дітей підвозять у школу в іншому селі на автобусі. До зупинки автобуса із сином Левом треба йти близько двадцяти хвилин. До того ж, автобус забирає зі школи лише після п’ятого уроку, а у першачків частіше чотири. Тобто майже годину дитина або має чекати на автобус, або її треба забирати власноруч.
«По-друге, збільшилася тривалість повітряних тривог. Діти перебувають більше часу саме в укриттях. І там дуже багато дітей може бути. До того ж навчання у переважній більшості не проводять у таких укриттях. Діти, які ходять у школи неподалік нашого села, за три тижні навчального року лише двічі були на очному навчанні. Вони теж на дистанційці. Але, я вважаю, якість дистанційного навчання у закладах, які роблять це як вимушений і запасний варіант, зовсім інша, ніж у тих школах, які вже пішли на повний онлайн і мають у цьому досвід не один рік. Саме збільшення повітряних тривог стало вирішальним фактором обрати онлайн-навчання. У Кременчуцькому районі доволі-таки небезпечно, скажімо так: збивають “шахеди”, прильоти бувають», – пояснила блогерка.
Юлія зазначила, що труднощів щодо організації онлайн-навчання не було. Саме на дистанційку легше зібрати дитину до школи, тому що, наприклад, вимог до одягу не потрібно. Вчителі саме у школі, де навчається Лев, з розумінням відносяться до можливостей учнів. Бо, приміром, не у всіх є фінансова спроможність придбати спеціальні зошити. Або ж це фізично неможливо зробити якщо учні проживають за кордоном.
«Наприклад, зараз у першачків є адаптивні зошити для прописів, де є видавлені або прописані пунктиром букви. Це полегшує завдання навчитися писати. То у нас вчителька говорить: якщо є можливість, то можете придбати, але якщо немає – не проблема, все робимо в звичайному зошиті, в клітинку або в косу лінію», – розказала Юлія.
Навчання починається о 10:00. За словами жінки, її син дуже зрадів, що не треба рано прокидатися:
«Бувають нульові уроки, вони починаються о 9:20. Але ж це набагато легше, ніж, наприклад, вставати до школи о 8:00. Син прекрасно висипається, є час поснідати, зібратися. І для нього був би стрес, тобто я знаю, що він не хотів іти до школи в перший клас через те, що для нього все невідоме. До того ж очне навчання передбачає поїздку в автобусі, без мене. Наприклад, якщо син чує, що щось летить (мається на увазі ворожа повітряна ціль – ред.) то може почати панікувати. І уявіть, якщо така реакція не в однієї дитини у класі. Тож це доволі великий стрес для школярів».
У Лева вже був досвід онлайн-навчання. До початку першого класу хлопець займався в онлайн-школі англійської, тож для нього цей формат був уже звичним.
Онлайн-навчання відбувається через Zoom. Тобто це онлайн-конференція, усе йде в живому форматі. Однокласники, як і вчителі, можуть бути в різних куточках світу: хтось за кордоном, а хтось в Україні. Під час повітряних тривог навчання не зупиняється. Але якщо хтось з учнів вважає, що йому загрожує небезпека, то може завершити урок і перейти в укриття. Урок можна пізніше подивитися в записі.
Це особливо зручно для дітей, які вчаться за кордоном. За словами Юлії, у деяких країнах дітей зобов’язують ходити до місцевих шкіл. Тому дехто вранці навчається в місцевій школі, а ввечері має можливість вчитися у закладі на батьківщині, отримувати українську освіту. Але діти це роблять саме в записах, тому що кожен урок зберігається.
«І навіть якщо щось не зрозумів, наприклад, або хочеться ще раз прослухати урок, можна його подивитися в записі. Або ж діти, які за кордоном, вони всі записи переглядають ввечері і роблять так само завдання», – додала мама Лева.
Урок триває 30 хвилин. Після кожного уроку є 10-хвилинна перерва. І є одна велика перерва – 20 хвилин. У Лева 4–5 уроків на день. Юлія «підключає» сина до кожного уроку самостійно, у прописах теж «страхує»:
«Але роль вчителя я не виконую. Немає потреби додатково пояснювати матеріал, бо його можна ще раз переглянути».
Доступ до онлайн-навчання забезпечує провідний інтернет. На випадок, якщо відсутня електроенергія, роутер Wi-Fi підключають до павербанка, тоді інтернет є.
«Щодо гаджетів хотіла додатково сказати, що саме в цій гімназії є така можливість: якщо, наприклад, у дитини немає пристрою, вони відправляють свій ноутбук. От, наприклад, для моєї племінниці Аріни ми подали заявку, що у дитини немає ноутбука. Зараз вона навчається через планшет, але ми подали заявку, що у нас в сім’ї один ноутбук, а навчаються двоє дітей. То вони скоро мають відправити нам ноутбук», – пояснила Юлія.
Про соціалізацію
Юлія Панюш опублікувала у власному блозі пост, де розповіла про онлайн-навчання сина. У коментарях деякі користувачі позитивно оцінили вибір жінки. Дехто поділився, що також обрав для власної дитини дистанційний формат. Проте від деяких підписників були закиди щодо необхідності соціалізації.
«Для мене саме школа не є основою для соціалізації. Я, наприклад, більше за те, що соціалізація проходить серед дорослих. Але не проти того, щоб діти спілкувалися між собою. Лев та його двоюрідна сестра Аріна гуляють у дворі з іншими дітьми, наприклад. Також є варіанти записатися до гуртків у районі – до музичної чи мистецької шкіл. Коли опублікувала той пост і читала коментарі, то батьки, чиї діти ходять очно до школи, писали: “Яка соціалізація у підвалі зараз?”. Діти позбавлені через повітряні тривоги нормального спілкування, соціалізації, яка, приміром, була у мирний час. Якби ми жили в мирний час, то, мабуть, онлайну і не було б. А так ми виходимо з того, що в нас є і що для нас найцінніше», – розказала Юлія.
Серед мінусів дистанційного навчання Юлія виділила неробочу атмосферу вдома. За її словами, вона більш розслаблена і може менше налаштовувати на навчальний процес. Але це більше залежить від організації навчання, а також від дитини і батьків теж – щоб ті могли облаштувати робоче місце так, аби нічого не відволікало.
«Діти на перервах теж спілкуються, я бачу. Дружать, наприклад, можуть переписуватися, зідзвонюватися або зустрічатися поза школою. Із недоліків – це тільки те, що атмосфера вдома може трохи розслабляти, а не навпаки налаштовувати на навчання. Або, наприклад, що однокласники не бачаться наживо. Знаєте, у живому спілкуванні є різні сторони. Добре, якщо діти розсудливі й вміють дружити. Але бувають різні випадки. Наприклад, Аріна в минулій гімназії, в якій вчилася очно, зазнала булінгу (цькування – ред.). Тож варіант перейти на онлайн-навчання для неї спокійніший після того травматичного досвіду. Вона навчається у тій самій гімназії, що й Лев, але у шостому класі», – пояснила блогерка.
«Хочу додати ще один важливий плюс, через який нам, можливо, і не хотілося б повертатися до звичайного навчання. Коли ми тільки переїжджали в село, багато хто нас засуджував, мовляв, у містах краща освіта. Бо у деяких сільських школах практикують, наприклад, коли один вчитель веде уроки відразу у двох класах одночасно, а завдання іноді зводиться до простого “перепишіть і сидіть”.
І тут відчувається різниця між двома типами дистанційки. У звичайних школах онлайн-формат використовують лише як вимушений запасний вихід під час тривог. Натомість спеціалізовані онлайн-заклади працюють у цьому форматі не перший рік. У них зовсім інший підхід: вчителі повністю зосереджені на онлайн-навчанні, мають готові інтерактивні презентації, знають, як зацікавити дітей і подати матеріал набагато якісніше та цікавіше», – додала Юлія.
Блогерка виділила ще один плюс навчання онлайн у херсонській гімназії – можливість, проживаючи в селі, отримати міську освіту. Гімназія, де навчається Лев, має спеціалізацію з вивчення іноземних мов. Лев вивчає англійську мову та новогрецьку на вибір. Аріна вибрала німецьку як додаткову.
Підсумовуючи, Юлія сказала, що формат дистанційного навчання її та Лева більш ніж влаштовує, і про очне навчання поки не думають, а що буде далі – покаже час.
Світлини для публікації надала Юлія
