Деякі люди вважають, що не існує так званої «білої брехні» заради чогось вищого та хорошого, інші з ними не погоджуються. У будь-якому разі, брешуть – всі. Й роблять це приблизно один-два рази на день, – виявила Белла Деполо, професорка, яка вивчає психологію у Каліфорнійському університеті, в 1996 році. У своєму досліді вона попросила учасників записувати скільки разів вони брехали протягом тижня. Лише 7 із 147 учасників заявили, що за цей час зовсім не брехали, але перевірити це б не вдалося. До того ж, учасникам було важко визначити коли вони брехали, адже брехня бувала такою звичною, що її було нелегко помітити.
Людина починає брехати майже тоді, коли починає говорити й загалом робить це несвідомо. А фантазія змушує дітей вірити в неї. Поняття, що є хорошим, а що ні, не дістається з народження. Ми починаємо розуміти що таке брехня приблизно у 5-10 років. Деякі вчені вважають, що навчитися обманювати підвищують когнітивні навички дітей.
«Звичка» брехати залишається з нами назавжди, але деякі люди просто не можуть уявити своє життя без неї. Міфоманія – це аномальна схильність до вигадок та містифікацій. Міфомани не мають з брехні ніякої користі та найімовірніше, що їм просто подобається брехати. Патологічна брехливість або псевдологія відрізняється тим, що зазвичай має мотив для брехні.
Інший термін, який можна співставити з міфоманією – синдром Мюнхгаузена. Це розлад при якому людина регулярно і свідомо імітує фізичне або психічне захворювання. Його ж назвали на честь барона фон Мюнхгаузена, який мав звичку прикрашати історії зі свого життя.
Неправда проникає у всі сфери нашого життя. І навіть зараз, коли ви все це читаєте, то не можете бути на 100% впевненими, що я вас не обдурила. Але це вже тема для зовсім іншої розмови.
Гречана Богдана
Зразковий художній колектив «Театр мод «СИЛУЕТ» Полтавського ОЦЕВУМу запрошує на навчання
