Сто років тому, у квітні 1926 року, в Полтаві відкрили гравіометричну обсерваторію – місце, де вивчають космос, прогнозують землетруси, спостерігають за сейсмічними коливаннями. Розповідаємо про неї більше.
Обсерваторію у Полтаві заснували зусиллями астронома, геофізика та геодезиста Олександра Орлова. Ідея створити дослідну організацію в центрі України, в науковця виникла в 1920-х роках, розповідає у подкасті «Стара Полтава» астроном Микола Тищук. За словами науковця, полтавська обсерваторія – один із найстріших наукових закладів в Україні та єдина наукова академічна установа в нашому місті.
«Академік Орлов запланував створити на той час унікальну обсерваторію: астрономічну, геодезичну та геофізичну наукову установу. Для того часу це було незвично. Щоб можна було проводити всі дослідження, необхідно було виконати кілька умов – для астрономічних спостережень, які запланував Олександр Орлов, щоб обсерваторія розташовувалася на паралелі 49,5 градуса. Чому саме ця паралель? Тому що не лише обсерваторія мала бути унікальною, а й астрономічні спостереження.
Ми всі знаємо, що астрономи працюють уночі, але академік Орлов запланував проводити їх не лише вночі, а й удень. І от на цій паралелі проходять високо в зеніті, тобто прямо над головою, дві яскраві зірки – альфа Персея й ета Великої Ведмедиці. І якщо доволі потужний телескоп направити вертикально в небо, в зеніт, то такі й менш яскраві зірки, можна бачити не лише вночі, а й удень», – розповідає Тищук.
Окрім цього, оскільки Орлов планував застосовувати високоточні геофізичні прилади, зокрема гравіметри та нахиломіри, які потрібно ховати глибоко під землю, двоповерховий будинок художників Мясоєдових із його підвалами був хорошим варіантом для облаштування обсерваторії.
На початку роботи установи її штат, за словами науковця, був зовсім невеликим – в обсерваторії працювало кілька людей. Поступово він збільшився до 20, а то й більше співробітників. Нерідко вони жили прямо на території установи, а якщо й за її межами, то теж неподалік.
За словами науковця Тищука, головне завдання, яке ставили перед обсерваторією на момент її відкриття, – створення гравіметричної карти України, тобто мапа з зображеними на ній точками з однаковою силою тяжіння.
«Це було потрібно для розвитку господарства та для пошуку корисних копалин. Зрозуміло, що якщо аномальна сила тяжіння в якомусь місці буде великою, це означає, що під цією точкою залягають якісь важкі породи, наприклад, залізна руда чи вугілля.
Якщо значення сили тяжіння навпаки відрізняється від теоретичного, яке має бути, в менший бік, це означає, що там залягають якісь породи литки з малою густиною, наприклад нафта чи газ. Це (створення карти – ред.) було дуже практичне завдання, але надзвичайно науково складне», – розповідає Микола Тищук.
Для створення цієї карти працівники установи проводили експедиції на всій території України, вимірюючи прискорення сили тяжіння, з 1926 до 1938 року. Пізніше її передали пошуковим геофізичним організаціям. Це дало змогу їм швидше знаходити корисні копалини.
«Восени 1941 року, коли німці вже наближалися до Полтави, обсерваторія евакуюється до Іркутська, в Сибір. Із найважливішими приладами, з бібліотекою, з напрацьованими результатами. І працює там до визволення Полтави», – розповідає науковець. За його словами, працівники установи продовжували проводити астрономічні спостереження та геофізичні дослідження, хоча з цим і було складніше.
На думку Тищука, після завершення війни, завдання обсерваторії стали більш поглибленими, адже змінилися й виклики, й техніка. Основним стало вивчення Землі як планети методами астрономії, геодезії та геофізики.
За керування обсерваторією Зінаїдою Аксентьєвою – наступницею Олександра Орлова, в 1951 – 1969 роках, обсерваторія розширилася не лише за кількістю штатних працівників, а й за напрямами досліджень та кількістю необхідних для спостережень приладів.
«Тоді побудували другий корпус обсерваторії, житлові будинки на її території, для працівників. Це був розквіт обсерваторії», – говорить Тищук.
Раніше «Полтавська думка» розповідала історію Зінаїди Аксентьєвої. Дослідження науковиці стосувалися вивчення припливних деформацій Землі, питань прикладної геофізики. Науковиця проводила похиломірні спостереження в Полтаві з горизонтальним маятником Репсольда-Левицького, проводила широтні спостереження, які сприяли створенню на базі обсерваторії Центрального бюро служби широти.
Як розповідає Микола Тищук, окрім наукової діяльності, пані Зінаїда ще й займалася політичною діяльністю, зокрема була депутаткою міської, обласної та Верховної рад.
«Практично все своє доросле життя, крім періоду евакуації, провела в Полтаві та служила науці та обсерваторії. Її знають у світі», – говорить науковець.
Після її смерті в 1969 році, вшановуючи пам’ять Аксентьєвої, Міжнародний Астрономічний союз назвав один із найбільших кратерів планети Венера на її честь.
За допомогою новітніх радіотелескопів, працівники обсерваторії продовжують вивчати близькі та далекі космічні об’єкти. Як розповідає Микола Тищук, астрономи постійно відстежують випромінювання сонця.
«Все, що відбувається на Сонці, через випромінювання й сонячну радіацію, гравітацію тощо, передається на Землю та впливає на неї. Не було б сонця – не було б і життя на нашій планеті. І будь-які зміни в його випромінюванні дуже серйозно впливають на нашу біосферу, тобто на все живе на нашій планеті, а також на теперішню космічну техніку.
Якщо є якісь вибухи на сонці, і ця матерія електронів і протонів летить із величезною швидкістю в бік Землі – це може вивести з ладу й космічні апарати та вплине на людей», – розповідає науковець.
Окрім цього, Тищук говорить, що такі зміни впливатимуть і на техніку на землі, наприклад трансформаторні станції, що може призвести до технологічної катастрофи.
Також, використовуючи ці радіотелескопи, в обсерваторії досліджують систему Юпітера та його супутника Іо, а саме природу випромінювання, яка виникає між ними.
«Іо – унікальний супутник у сонячній системі, на якому є діючі вулкани. Із його надр вивергається лава, викидається в космос і куди вона полетить? Переважно до Юпітера. Виникає радіовипромінювання, яке й досліджуємо».
Окрім цього, астрономи в обсерваторії вивчають і інші галактики, тобто, як говорить науковець, об’єкти, віддалені від Землі на мільйони чи, навіть, мільярди світлових років. Світловими роками, пояснює Микола Тищук, вимірюють відстань до віддалених об’єктів – зірок чи галактик.
«Світловий рік – це така відстань, яку проходить промінь світла за один рік, рухаючись зі швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду. Це надзвичайно далеко. І близькі, і віддалені галактики вивчають за допомогою нашого радіотелескопа й системи в цілому».
Також в обсерваторії вивчають природу землетрусів.
«Явище землетрусів настільки складне, що в усьому світі геофізики вивчають його різними методами, зокрема й у нашій обсерваторії. На сьогодні ми багато знаємо, але наука ще не на тому рівні, щоб можна було спрогнозувати з великою точністю землетрус, як ми звикли, наприклад, до прогнозу погоди.
Науковці-геофізики можуть сказати досить приблизно, що в цьому регіоні, за даними приладів, зростає напруженість у земній корі, й, умовно, найближчим часом, це можуть бути й роки й десятиліття, а то й століття, відбудеться землетрус. У різних місцях це по-різному можна прогнозувати», – розповідає пан Микола.
На думку Тищука, наука – діяльність інтернаціональна. Тому полтавські науковці за різними напрямами своїх досліджень взаємодіють із різними міжнародними організаціями та її представниками, надсилаючи їм необхідні дані й отримуючи іншу інформацію натомість.
Науковець говорить, що навіть NASA (Національне управління з аеронавтики й дослідження космічного простору, засноване в США), хоч і не взаємодіє з обсерваторією напряму, однак використовує їхні дані.
«У Сполучених Штатів є банки астрономічних та геофізичних даних, до яких ми надсилаємо дані, й вони їх використовують», – додає науковець.
Окрім цього, як пише «Суспільне», спільні радіоастрономічні дослідження працівники обсерваторії організовують не лише з українськими колегами, а й науковцями з Австрії та Франції.
Головне фото: Михайло Щепкін
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
