Чим унікальна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Парасоцьке урочище», читайте у матеріалі «Полтавської думки».
21 березня відзначають Міжнародний день лісів. До цієї дати «Полтавська думка» розповість своїм читачам про реліктовий Парасоцький ліс, який розташований на правому березі річки Ворскли, поблизу села Михайлівка Полтавського району. Він займає площу 145 гектарів.
Ірина Черкаська, директорка регіонального ландшафтного парку «Диканський», у межах якого розташований Парасоцький ліс, розповіла «Полтавській думці», що він ріс на цій території близько тисячі років, і саме тому так важливо його зберегти.
У регіональному ландшафтному парку «Диканський» його називають «патріархом українських дібров». «Парасоцьке урочище» є першим лісовим заповідним об’єктом Полтавської області.
Ще на початку 19 століття місцевий князь Віктор Кочубей поставив вимогу управителю «берегти ліси від стороннього втручання». Наприкінці 19 століття натураліст Василь Докучаєв під час полтавської експедиції зробив світлини дерев Парасоцького лісу і частину з них представив на Всесвітній виставці у Парижі у 1900 році.
У 1923 році Головний політико-освітній комітет УРСР своїм розпорядженням оголосив Парасоцький ліс заповідником другого рангу. До 1946 року він підпорядковувався Полтавському республіканському історико-краєзнавчому музею (нині – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). А у 1946 році Парасоцьке урочище втратило охоронний статус через наслідки антропогенного впливу.
– Тут були вирубки, полювання. Після Другої світової війни йшли відновлювальні роботи, рубали ліс і відбудовували Полтаву. Тоді ніхто не дивився на статус лісу, – розповіла «Полтавській думці» Ірина Черкаська, директорка регіонального ландшафтного парку «Диканський». – Були ініціатори, які доносили думку (про важливість лісу – ред.), але збереглося те, що збереглося. Через це статус уже понижений.
У 1963 році Парасоцький ліс отримав статус ботанічної пам’ятки природи загальнодержавного значення. А у 2012 році Міністерство екології та природних ресурсів України визнало Парасоцький ліс національним надбанням, у якому під охороною об’єкти, занесені до Європейського Червоного списку.
Цей ліс – зразок типової української діброви: дуби тут – головна лісоутворююча порода. Часто зустрічається граб звичайний, він є типовим для лісостепу супутником дуба. Граби зростають на всій території Західної Європи, крім Скандинавії та Іспанії. І саме по правобережжю річки Ворскла проходить східна межа їх розповсюдження.
Основу деревостану Парасоцького лісу складають дуби віком 80-90 років, є ділянки з 140-180-річними деревами. А «найстаршим» дубам Парасоцького урочища – близько 300 років. Щоб їх охопити, потрібно кілька людей. Також тут збереглися граби віком до 200 років.
Дерева Парасоцького лісу
У Парасоцькому лісі зростає одна з найдавніших папоротей – гронянка півмісяцева (або ключ-трава), занесена до Червоної книги України. Урочище «Парасоцький ліс» – єдина місцевість у Полтавській області, де можна знайти цю рідкісну папороть, яка має лише один листок. З давніх-давен вважалося, що там, де росте ця рослина, заховані скарби, на які вона вказує. Тому її і називали ключ-травою.
Також в урочищі зустрічаються три види лісових орхідей. Вони занесені до Червоної книги України, адже їм потрібні незаймані вологі ліси. У Парасоцькому лісі понад 100 видів грибів, 64 – мохів та 50 – лишайників.
Фауна налічує близько 100 видів птахів та тварин. Серед рідкісних тварин тут мешкають борсук, вовчок лісовий, горностай, нетопир Натузіуса (кажан), серед птахів – деркач. Серед місцевих видів є й червонокнижні: птахи змієїд та голуб-синяк, а також плазуни веретільниця ламка та мідянка звичайна.
Цікаво, що у Парасоцькому лісі не можна збирати дрова та вивозити навіть ті дерева, які впали або є сухостійними, бо, наприклад, дрізд співочий вистилає своє гніздо трухою гнилого дерева.
Дрізд співочий та його гніздо
Ірина Черкаська каже, що Парасоцький ліс досліджували на предмет того, чи може він вважатися пралісом (старий ліс, який практично не зазнав впливу людини та здатен самостійно себе регулювати та відновлювати). Він є природним лісом, який здатний до регуляції екологічних процесів, але він зазнав значного впливу людини, тому «не дотягує» до статусу «праліс».
Екскурсія для юних екоактивістів ГО «Зелене серце» до Парасоцького урочища
Окрім свого розмаїтого рослинного та тваринного світу, Парасоцький ліс цікавий тим, що на його території розташовані пам’ятки археології.
У середині 19 століття археолог Іван Зарецький за підтримки природознавця Василя Докучаєва у східному куті Парасоцького лісу розкопав 4 кургани скіфського часу. Кошти для цих досліджень виділив син Віктора Кочубея – князь Лев Кочубей, який тоді був власником цих земель. Між власником і дослідником була домовленість, що найбільш привабливі знахідки потраплять до приватної колекції Кочубеїв у Диканьці, а рядові речі, наприклад, вироби із заліза, скла, кераміки, – до місцевого земського музею.
Директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександр Супруненко коментував виданню IРT, що давньоруське оборонне укріплення «Михайлівське городище» в урочищі Брусія, яке є пам’яткою національного значення, збереглося лише завдяки існуванню цього давнього лісового масиву.
У регіональному ландшафтному парку «Диканський» зазначають, що в глибині Парасоцького урочища є пам’ятка культового призначення – 400-річний печерний скит, який заснували тут монахи-відлюдники. Скит викопаний у «дикому» місці відповідно до традиції, яку на початку 11 століття започаткував в Східній Європі святий Антоній Печерський.
Під час розкопок у келіях монахів-відлюдників знайшли уламки глиняного та скляного посуду 16-17 століття, залізного ножа та написи на стінах. Серед цих написів виділялися цифри «1680», що свідчить про використання цієї споруди у козацькі часи. Фахівці припускають, що використовувати скит за призначенням припинили у другій половині 18 століття. А напис «П. Б. С. Р. 1941 р.» означає, що в печері перебували люди, котрі ховалися від нацистів під час німецької окупації України.
Раніше ми писали про те, що на Полтавщині є пам’ятка природи, якій близько 3 мільярдів років.
Фото регіонального ландшафтного парку «Диканський»
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
