14 березня на будинку на вулиці Перспективній, 3 у Розсошенцях, де зі своєю родиною жив військовий Євгеній Боков, відкрили пам’ятну дошку на його честь. Саме під його керівництвом зводили мікрорайон «Садовий», зокрема, й цей дім.
На відкриття меморіальної дошки Євгенію зібралися його рідні, колеги та друзі.
«Про нього можна сказати лише мудрі й добрі слова, і нічого іншого. Він був чуйною людиною, гарним фахівцем, добрим батьком, хорошим сусідом. Всі його знали й поважали, він багато добрих справ зробив до війни, і всі ці будинки побудовані під його керівництвом», – так згадують військового.
З проханням створити пам’ятну дошку на честь полеглого захисника звернулася його дружина Валентина.
«Для мене це не просто дошка, це – пам’ять. Я дуже вдячна вам за те, що віддали сьогодні шану моєму чоловікові», – звернулася до присутніх після відкриття меморіального знака дружина Євгенія.
«Ми починали (будувати – ред.) цей мікрорайон разом з Женею. Фактично кожне дерево саджалося і будинок будувався під його керівництвом. Це все його заслуга. Коли прийшла війна, він пішов захищати країну, на жаль, ціною власного життя. Честь і хвала йому і всім нашим воїнам, які боронять країну зараз, тому що без них у нас нічого б вже не було», – сказав колега захисника, з яким той працював останні понад десять років, Сергій Іващенко.
Він також додав, що спільно з керівництвом селищної ради вже ухвалили рішення до кінця 2026 року на «Садовому» створити пам’ятник на честь Євгенія Бокова та всіх полеглих захисників з цього мікрорайону, щоб зберегти пам’ять про них.
Євгеній Боков загинув 17 вересня 2024 року. Про це стало відомо лише наприкінці серпня 2025 року. Майже рік військовим був безвісно зниклим і його родина сподівалася на повернення чоловіка. У нього залишилися дружина, маленька донечка, батьки.
Раніше в інтерв’ю «Полтавській думці» дружина Євгенія Валентина розповідала, що Євгеній народився у Казахстані, а в шість років разом із родиною переїхав до Полтавської області. Майбутнє подружжя познайомилося в університеті, де разом навчалися на інженерів-будівельників. Після його закінчення Євгеній почав кар’єру будівельника на «Полтавському домобудівельному комбінаті» майстром, брав участь у розбудові мікрорайону на Огнівці. Також під його керівництвом будували автосалон у Полтаві на трасі Київ-Харків.
Останнім місцем роботи Євгенія був полтавський «Комбінат виробничих підприємств», куди він перейшов у 2013 році. Тут він працював начальником будівництва – під його керівництвом зводили мікрорайони «Садовий» та «Баронівський».
«”Садовий” – це перший його такий великий проєкт. Кожен будинок він перевіряв, кожну квартиру, починаючи з самого фундаменту й закінчуючи дахом та благоустроєм району. Усе, що там будувалося, він пропускав через своє серце. Багато сімей зараз живуть у будинках, до яких він доклав свою руку, свої старання», – розповідала дружина Євгенія Валентина.
Після початку повномасштабної війни чоловік здавав кров, допомагав переселенцям, донатив на потреби військових. Він і сам ходив до військкомату, але тоді йому сказали, що він – будівельник, тож нехай допомагає будувати блокпости в Полтаві, що Євгеній і робив, водночас працюючи над житловим комплексом «Пелюстковий». Закінчити він його не встиг – у 2024 році чоловіка мобілізували.
У вересні 2024 року, коли російські війська захоплювали Вугледар, «Караганда» (таким був позивний Євгенія Бокова) з побратимами потрапив під обстріл. Із того часу зв’язок із ним обірвався. Про його загибель рідні дізналися майже через рік.
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
