Учитель інформатики Розсошенської гімназії Володимир Бабенко став переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine 2025 у номінації «Вчитель-інноватор». В інтерв’ю «Полтавській думці» він розповів про свої освітні напрацювання.
Володимир Бабенко каже, що у школі йому подобалася математика, подобалося розв’язувати задачі та допомагати з цим іншим:
– На математиці я дві контрольні розв’язував за урок – собі та друзям. Коли був студентом, також допомагав одногрупникам у Полтавському педагогічному університеті.
Під час навчання в магістратурі Володимир Бабенко почав працювати у Розсошенській гімназії вчителем інформатики. Зараз має 11 років педагогічного досвіду. Також паралельно два роки він працював методистом Міжшкільного ресурсного центру в Полтаві, для якого створив сайт, розроблення зі STEM-освіти та методичні матеріали про роботів, 3D-графіку, програмування.
– В Україну STEM із запізненням доходить, за кордоном це давно норма. Компанії, які займаються освітніми розробками, шукають рішення, яке зацікавить дітей. Бо у світі спостерігається нестача фахівців із точних наук, зокрема інженерів, тому молодь пробують зацікавити будь-якими способами – від ігор до Lego. Дітей заохочують, граючись, розвивати свої навички програмування, – коментує Володимир Бабенко.
За словами нашого співрозмовника, STEM-освіта, яка об’єднує кілька напрямів – науку, технології, інженерію та математику, допомагає учням сформувати практичні навички, готує їх до розв’язання реальних проблем і вчить не боятися викликів.
Але він додає, що на впровадження STEM-освіти потрібне фінансування, бо вона передбачає прикладні речі для дослідницької діяльності, а не лише зошит і ручку.
Наприклад, для своїх учнів учитель інформатики розробив заняття з завданням побудувати та запрограмувати робота, який проїде кольоровою лінією та зіграє мелодію. Ще як приклад він навів завдання з бінарної математики, коли запрограмований дітьми робот зчитував закодовані кольори та розгадував число, посунувши фігурку.
– Тут і геометрія треба, щоб розрахувати, як їхатиме робот, й інженерія, щоб побудувати самого робота з Lego, – пояснює чоловік.
5 років тому Володимир Бабенко виграв грант від компанії Lego, за умовами якого протягом трьох років школа має купувати нові поля та деталі Lego, а учні – брати участь у конкурсах і представити власний проєкт.
Володимир Бабенко переконаний: для того, щоб освіта була якісною, передусім потрібен мотивований учитель. Він зізнається, що вчительська зарплата не дозволяє нормально жити, тому вже три роки він паралельно поєднує роботу програміста та вчителя – інколи це буває важко.
– Якщо бути відвертим, мої уроки були б кращими, якби я на одній роботі працював. Якщо є більше часу на відпочинок, то приходиш (на урок – ред.) у ресурсі. Мені подобається бути вчителем, і я б із задоволенням працював на одній роботі, але це нереально. У плані зарплат освіта «просідає». Зарплата залежить від навантаження та стажу, але якщо прийти з нуля – це ні про що.
Він переконаний, що збільшення заробітної плати освітянам додасть попиту на спеціальність, і, відповідно, буде більше вмотивованих фахівців.
– Так зробили за кордоном, наприклад, в Естонії. Там підняли зарплати та прийшли більш мотивовані та проактивні вчителі, які хочуть навчатися нового, – додає він.
На його думку, для якісної освіти в українських школах велику роль відіграє забезпечення кабінетів:
– Є школи, у яких вчителі шукають спонсорів і гранти, щоб купувати комп’ютерну техніку, це я суджу по знайомих. І це дуже прикро. Якщо ми говоримо про хімію, біологію, має бути відповідне шкільне обладнання для вчителя. Мені інколи доводиться самотужки купувати мотори, роботів, контролери.
Наш співрозмовник зазначає: щоб зацікавити дітей, у школах має бути облаштований Maker Space – простір для створення, де є поєднання інформатики та технологій, коли дитина майструє й одразу бачить свій результат.
– Світ змінюється, багато чого автоматизовано, саме тому я бачу симбіоз цих дисциплін – інформатики та технологій, це було б цікаво. Чудово було б мати якісні 3D-принтери, станки, що можуть із листків фанери чи оргскла вирізати деталі, з яких потім можна побудувати конструкцію.
У сфері інформаційних технологій усе стрімко змінюється, тому змінюється й шкільна програма. Освітянин наголошує, що інформатика – це та галузь, де постійно потрібно тримати руку на пульсі.
Володимир Бабенко створив власну освітню платформу для своїх учнів. Над її розробленням він працював близько 2 років.
– З початку повномасштабної війни мені не вистачало ресурсу, який би сам перевіряв учнів. Є схожі англомовні сайти, але це не зовсім те, чого мені хотілося. Маючи навички програмування, я почав створювати платформу на кшталт EdEra та Prometheus, де є теорія й тести, а також редактор коду, – розповідає чоловік.
У цей редактор коду учні прописують програмний код, який розв’язує певну задачу, а редактор показує, чи вдалося їм це зробити успішно.
– Мені так перевіряти (знання школярів – ред.) легше та швидше. Щось я підгледів на інших сайтах, загалом намагався зробити комбінацію всього найкращого. Платформа працює тільки тоді, коли в мене йде урок. Я приходжу зі своїм ноутбуком, запускаю на ньому сайт (він діє як сервер) та роздаю посилання.
На Global Teacher Prize Ukraine 2025 Володимир Бабенко отримав 250 тисяч гривень на розвиток свого проєкту, щоб зробити його глобальним і дати змогу користуватися й іншим учням у всій Україні. Наш співрозмовник зазначає, що планував розвивати сайт власними силами, але розумів, що на це може знадобитися багато часу.
– Я пробував подаватися на гранти, щоб знайти фінансування, але мені відмовляли. Я був демотивований і думав, що буду своїми ресурсами «вивозити». Тому це (перемога у конкурсі – ред.) стало приємним бонусом. Сподіваюся, цієї суми вистачить, бо IT-сфера – «прожерлива».
Володимир Бабенко говорить, що на початку роботи з учнями укладає з ними соціальний договір, який вони підписують. У такому договорі вони домовляються про формат роботи та те, чи будуть використовувати мобільні телефони на уроках.
– Я спілкуюся з ними, використовуючи підхід «рівний рівному». Мене називають «пан Володимир», без по батькові, без цього величання. У дітей немає страху до мене підійти, щось запитати, я не суворий вчитель у цьому плані.
Наш співрозмовник зазначає: для того, щоб зацікавити дітей, потрібно показати їм, як знання, що вони отримують, можна застосувати в житті та майбутній професії, а також важливо знайти індивідуальний підхід.
– Треба вчасно помітити, чим дитина захоплюється та що їй цікаво. Якщо ми говоримо про 10 і 11 клас, я даю їм можливість обирати модулі на весь рік. Це може бути окреме занурення у 3D-графіку, дизайн – тобто що вони виберуть, те і вивчають. Тут демократичний підхід, вони самі вирішують. Просто знаю деякі школи, де вивчають те, що вчителю ближче. Мені ближче програмування, але його майже ніколи не обирають, – посміхається чоловік.
Педагог розповідає, що рік тому домовився з директором Розсошенської гімназії про купівлю Micro Bit для школярів 5-6 класів.
– Це плата для програмування, на якій є кнопки, матриця, світлодіоди, звук, гіродатчики (пристрої, які вимірюють або підтримують орієнтацію об’єкта в просторі, реагуючи на зміну кута його повороту – ред.), завдяки якій діти можуть «оживити» залізо.
Педагог зазначає, що більшість сучасних підлітків має проблеми з мотивацією та концентрацією – це виклик, який постає перед вчителями, тому треба шукати рішення та підходи. За його словами, учням зараз важче сконцентрувати увагу порівняно з тими, кого він навчав на початку своєї кар’єри:
– Усе індивідуально, є різні діти. Але в більшої частини менша мотивація до знань. Нещодавно я запитував в десятикласників, чому так. Вони відповідають, що їм лінь учитися й після «дистанційки» важче зосереджуватися. Можливо, це вплив соцмереж і кліпового мислення. Гаджети – це круто, але важливо пам’ятати про дозування, тут потрібен баланс.
Учитель впевнений, що дорослим варто звертати увагу на графік дня дитини, відвідує вона гуртки чи весь день сидить у телефоні, чи є батьківський контроль. І цьому потрібно приділяти увагу з дитячого садка, коли дитина формується.
– Мені подобається працювати з дітьми, особливо з тими, у кого немає проблем із мотивацією, у кого горять очі. Колись мені випускник сказав, що якби не потрапив до мене у клас, був би танцюристом, а зараз він програміст. Він професійно займався танцями, але йому цікавіше було програмувати.
Учень 11 класу Розсошенської гімназії Іван Цвик під керівництвом Володимира Бабенка зайняв перше місце на Всеукраїнському конкурсі Малої академії наук зі своєю науковою роботою, після чого їздив на виставку винахідників у Хорватію, де виборов золото.
– У нього була тема «Виявлення повітряних цілей за допомогою звукових хвиль», ми робили аналіз звуку. Для цього направлений мікрофон із рупором аналізує спектр, передає дані на сервер і виводить діаграму руху повітряної цілі. Якщо це, наприклад, «шахед», програма задає певну частоту, її треба відфільтрувати й передати. У цьому навчальному році продовжуємо працювати над цією темою, але змінили підхід в обчисленні.
Говорячи про те, що йому не подобається в освітній сфері, він згадує про зміну підходу до оцінювання знань школярів.
– Плюс у тому, що з’явився електронний журнал, але ускладнилася система оцінювання, а це додає роботи. Зараз протягом уроку я можу ставити учню 4 оцінки за різні види робіт. Але якщо я буду комплексно всіх оцінювати, а клас великий – це нереально зробити за урок. Бо учнів багато, і треба подивитися, як кожен із них працює. Крім того, не подобається, що на вчителя скидають багато безоплатної роботи, наприклад, олімпіади на вихідних.
Також на конкурсі Global Teacher Prize Ukraine 2025 чоловік презентував ще один напрям, яким активно займається – волонтерський рух, що впроваджує гуманістичну освіту серед молоді. «Молодь як агенти поведінкових змін» – це ініціатива Червоного Хреста, завдяки якій підліткам допомагають розвивати навички критичного мислення, емпатії, активного слухання, персональної стійкості, ненасильницького спілкування.
– Наприклад, персональна стійкість – це не про те, щоб бути супергероєм, а про те, що допомогу просити нормально, про розуміння, як виходити з кризових ситуацій, – коментує співрозмовник «Полтавської думки».
Володимир Бабенко проводить такі сесії для підлітків у школах уже протягом 6 років.
– Інколи до мене звертаються з запитом інші класні керівники. Інколи я сам бачу, що у групі є суперечка чи токсичне спілкування, то можу запропонувати сесію.
Методологія ініціативи полягає в тому, що все починається з гри, а потім рівні інструктори обговорюють із підлітками, які емоції вони під час неї відчули, що з цими емоціями робити, як це перетинається з реальним життям.
– Коли я був класним керівником, мені не вистачало психологічних підходів, які б згуртували учнів і прокачали їх у цьому плані. Як на мене, такими сесіями я вношу аспект, якого не вистачає в освіті.
Двічі на рік Володимир Бабенко проводить тренінги для інших волонтерів, які працюють у цьому напрямі з молоддю.
Наприкінці кожного навчального року педагог влаштовує анонімне опитування для своїх учнів, щоб отримати від них зворотний зв’язок.
– Я запитую в них, що б вони змінили у процесі ведення інформатики, що їм сподобалося, а що – ні. То діти згадують, що мої «психологічні штучки» (так вони їх називають) – це круто, і вони хотіли б більше такого.
На запитання, як рідні та колеги сприйняли його перемогу в премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, чоловік відповідає:
– По-різному. Дехто був дуже радий, дехто сказав: «Тепер ти ще менше спатимеш», – сміється педагог. – Бо попереду ще багато викликів, треба реалізувати проєкт, витрачаючи на сайт ще більше вільного часу. Але з іншого боку – це дасть проєкту швидкий старт.
Володимир Бабенко має ідею запустити на своєму сайті складніші курси для студентів і людей, які починають працювати в ІТ-сфері, щоб деякі з них були платними.
– Я буду про це говорити з донорами. Бо кожного року треба буде платити за домен і хостинг, щоб сайт функціонував, – пояснює він. – Організатори конкурсу підключають бізнеси та формують бюджет, що дає змогу вчителям-переможцям втілили свою освітню мрію та допомогти дітям краще навчатися. Це доволі непоганий варіант. Для когось це може бути можливістю зробити освіту кращою.
