Працівники Кобеляцької міськради знайшли перші згадки про товченики, які датуються 19 століттям.
У Кобеляцькій громаді пропонують внести місцеву автентичну страву – товченики – до культурної спадщини Полтавщини. Про це «Полтавській думці» стало відомо від керівниці Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Кобеляцької міської ради Світлани Царичанської.
– У Кобеляцькій громаді ця страва досить розповсюджена ще з давніх-давен. Немає у нас сім’ї, яка б не знала, що таке товченики і як їх готувати, – каже Світлана Царичанська.
Вона розповіла, що власниця місцевого ресторану «Та ти що?» Ірина Проскура звернулася до управління й запропонувала розглянути ідеї, чим можна прославити Кобеляччину. Під час обговорення зійшлися на думці, що це мають бути саме товченики.
– Ми заговорили про страви, ремесла тощо. Коли з інших громад люди приїжджають, вони знають, що таке галушки, пампушки, але не знають, що таке товченики.
Керівниця Управління освіти, культури, молоді та спорту Кобеляцької міської ради Світлана Царичанська говорить, що робоча група почала працювати над тим, щоб знайти найперші, історичні рецепти товчеників та ті, які дійшли до сучасності, а також простежити, як способи приготування цієї страви трансформувалися з роками.
Профільне управління Кобеляцької міської ради у 2025 році започаткувало проєкт «Українська кухня з давнини до сучасності», який уже стартував у громаді.
– Тема дослідження на цей рік – товченики. Зараз уся громада об’єдналася, щоб знайти автентичні рецепти. Наприклад, учні шкіл дивляться по своїх селах, хто і як готував їх, шукають носіїв рецептів. Наступного року визначимо іншу тему для дослідження.
Зібрані результати проєкту подадуть на конкурс від Департаменту культури й туризму Полтавської ОВА, присвячений культурній спадщині області. Якщо кобеляцькі товченики включать до нематеріальної культурної спадщини Полтавщини, є можливість, що далі вони потраплять і до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
В управлінні впевнені, що визнання товчеників на рівні області стане важливим кроком для збереження самобутньої культурної спадщини Кобеляччини. Адже саме з таких автентичних страв складається неповторна мозаїка традицій, якими пишається громада та прагне передати майбутнім поколінням, зазначають у Кобеляцькій міськраді.
За словами Світлани Царичанської, багато людей плутають товченики та галушки, але важливо розуміти, що це різні страви.
– Багато хто називає товченик галушкою. І вони дійсно схожі, але це не однакова страва. Як правило, галушки роблять у вигляді кульки та варять у воді, бульйоні, супі. А товченики – це рвані шматочки тіста, які готують на пару.
Первозданний рецепт товчеників – це подрібнене м’ясо, риба або гриби, які додавали в саме тісто, перемішуючи все разом. При приготуванні товчеників інгредієнти (тісто, м’ясо, риба чи гриби) перемішували й товкли, використовуючи дерев’яну ступку.
За словами Світлани Царичанської, в давнину товченики з м’ясом здебільшого готували у святкові дні, в піст замість м’яса додавали гриби.
Такий давній рецепт нині вже не надто розповсюджений, уточнює наша співрозмовниця, та й сучасні кулінари використовують для подрібнення м’ясорубку:
– Найдревніший рецепт, який ми знайшли, – це там, де м’ясо додавалося всередину. Є старожили є, які пам’ятають такий спосіб приготування. А поодинокі кухарі досі готують таким чином. Але уже досить мало людей, які подрібнюють м’ясо в самі товченики. Більшість у нашій громаді перейшли на те, що м’ясо подається окремо.
Згодом класичний рецепт розділився на багато варіацій. Найпоширеніший спосіб приготування товчеників у Кобеляцькій громаді, який дійшов до нашого часу, – коли тісто не формують у вигляді кульок, як на галушки, а крутять із нього ковбаску, від якої руками відщипуються шматочки. Потім ці шматки готують на пару чи кладуть на м’ясо, яке тушкується з морквою та цибулею, і накривають кришкою.
– Товченики готуються прямо на м’ясі зверху, це можна назвати паровою чи м’ясною банею, – з посмішкою розповідає жінка. – Цією підливою товченики потім заливаються. Поки вони гарячі, подрібнюють часник і засипають ним готову страву, щоб товченики просочилися часником. А в галушки часник зазвичай не додається.
У ході дослідження працівники Управління освіти, культури, молоді та спорту Кобеляцької міської ради знайшли історичні довідки про те, що товченики були однією зі страв, якими торгували на ярмарках у Кобеляках. Перші згадки про товченики датуються 19 століттям.
– У нас є кухар Олег Лаврик, який займається товчениками. Людині вже за 60 років. І він каже, що його бабуся, яка проживала в Іванівці, могла товченики підливати навіть юшкою з борщу (коли не було змоги зробити іншу підливу – ред.).
За словами нашої співрозмовниці, зустрічається й такий спосіб, коли сире тісто товчеників смажать (а не готують на пару), а потім додають підливку, щоб воно нею просочилося.
Під дописом профільного управління Кобеляцької міськради про цю страву користувачі почали ділитися власним баченням, якими мають бути товченики. Наприклад, Людмила Тобота написала: «Різні є товченики! Бабуся готувала рвані, мама – на пару, я готую у воді та підсмажую на пательні, але всі з курочкою. Я з (села – ред.) Солошине, кожне свято з товчениками».
Водночас Тетяна Чекайда залишила такий коментар: «Моя бабуся у Василівці та Іванівці готувала товченики завжди з півнем. Птицю відварювали, потім розбирали, обсмажували з цибулею. Приправляли товченики часником, зверху обсмажене мʼясо з цибулею. Смакота!»
Катерина Тригубчак додала, що «до товчеників ще потрібно втушкувати качечку чи курочку, от тоді ще більша смакота».
Людмила Бабенко висловила своє бачення щодо цієї страви:
«Це чудо кулінарії – пухкі на пару (коли тісто на кисляку, а не на воді чи молоці), маслечком политі та з відвареною курочкою шматочками зверху зі смачною приправою. Як казала моя мама “як пух, як дух, як праведне сонечко”».
– Первозданний рецепт товчеників запозичений в євреїв. За історичними довідками, Кобеляки раніше було єврейським містом, тут дуже багато євреїв жило, – пояснює походження страви Світлана Царичанська.
На своєму ютуб-каналі журналіст та телеведучий Костянтин Грубич показав, як кулінарка Віта Охматовська в кафе «Левада» у Кобеляках готує фірмові страву – товченики.
Щоб замісити тісто, до 250 мілілітрів кефіру треба додати 0,5 чайної ложки соди й скільки ж – солі та цукру, одне яйце та розмішати, а тоді додати 300 грамів борошна.
Далі слід дати тісту трохи «відпочити», а тоді порізати його на ковбаски, а кожну ковбаску – на шматки. У посудину, змащену олією, варто викладати сирі товченики не впритул, а з певними проміжками, щоб у процесі приготування в них було місця для росту. Наступним кроком треба поставити вироби на парову баню з киплячою водою.
– Люди люблять товченики, через те, що їх можна їсти з юшкою. Вони тоді соковиті, – прокоментувала Віта Охматовська.
Кухарка зазначила, що деякі люди варять товченики, але вона віддає перевагу способу приготування страви на пару. За словами жінки, тоді товченики виходять пухкіші та смачніші.
Щоб зробити підливу, Віта Охматовська радить обсмажити м’ясо (можна обрати те, яке до смаку, – курятину, свинину) з цибулею, морквою, приправами та сметаною. За готовністю кухарка додає до товчеників подрібнений часник.
– Мої діти та онуки дуже люблять саме товченики, а не галушки. Щоб вони були пусті всередині й з великою кількістю юшки. Якось ми розмовляли телефоном з моїм теперішнім чоловіком, і він каже: «Я хочу товчеників, як приїдеш, зроби». У мене була миттєва заминка, я не розуміла, що він від мене хоче, хоча я працювала кухарем у Києві.
Жінка додала, що вона родом із Миргородщини, але поки не приїхала у Кобеляки, не знала, що таке товченики. Хоч Миргородщина – це Полтавська область, але, за її словами, там таку страву не готують.
Головне фото: YouTube
