Велика війна змінила життя дітей Полтавської області – під загрозою опинились їхня безпека та ментальне здоров’я, деякі діти втратили доступ до очного навчання. Із 2022 року Росія забрала життя трьох дітей в Полтавській області.
Війна та тривалий стрес мають сильний вплив на психіку дітей, який іноді може стати руйнівним. Це пов’язано з тим, що діти через свої фізіологічні та психологічні особливості не мають достатніх внутрішніх ресурсів, щоб самостійно подолати сильні переживання (наприклад, втрату близької людини чи домівки під час війни). Про це «Полтавській думці» розповіла дитяча психологиня Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Марія Поволоцька.
Наслідками таких переживань можуть стати фізіологічні чи психічні порушення.
– Це можуть бути порушення сну або емоційної регуляції. А надалі може призвести до розвитку тривожних розладів, депресії чи взагалі посттравматичного стресового розладу, – каже фахівчиня.
Те, як діти переживають стрес або події, які травмують, залежить від вікових особливостей. Якщо брати категорію молодших дітей, то в них спостерігається регрес розвитку. Тобто дитина поводить себе так, наче вона дуже маленька, повертається до своєї первородної поведінки.
Через стрес у дітей можуть спостерігатися зниження апетиту, проблеми зі сном або нічні кошмари, істерики, зміни поведінки: дитина стає агресивною чи дуже спокійною та повільною або замикається в собі. Може підвищуватися тривожність, з’являтися страхи.
– Можу сказати з практики, до мене часто звертаються з тим, що діти бояться гучних звуків і темряви. Обстріли ж частіше вночі. Якщо привозять дітей із районів, де вибухи шахедів, – в них підвищена тривожність і страх.
Якщо ж говорити про категорію підлітків, то в них наслідки стресу можуть проявлятися втратою мотивації до навчання чи спілкування.
Дитина шукає заспокоєння, коли «тікає» в гаджети, ігри, соцмережі, може ізолювати від родини, обмежити спілкування з рідними.
– В інтернеті діти споживають багато негативної інформації, яка впливає на їхню психіку, ще не вміють відфільтрувати її. Батькам треба придивлятися та відстежувати за можливості, що дивляться діти, в яких соцмережах сидять, чим цікавляться, – коментує психологиня.
Також у підлітків можуть спостерігатися емоційні гойдалки – то вони веселі, то сумні, то раптово починають плакати. Або можуть бути дратівливими, проявляти протестну поведінку або навпаки – мати апатію.
У таких випадках для батьків головне – не карати дітей за таку поведінку, а підтримувати їх і намагатися розібратися, чому це відбувається, на що саме дитина так реагує.
За словами Марії Поволоцької, уявлення, що діти легше переносять стреси чи травматичні події та швидко їх забувають, – хибне:
– Діти переживають події війни дуже глибоко. Просто вони це роблять інакше, ніж дорослі. Діти не завжди можуть чітко висловити свої емоції словами. Тому більше ми бачимо такі прояви як тривожність, страх або зміни в поведінці. Бувають й фізичні симптоми – так звана психосоматика, наприклад, спонтанні болі в животі.
Усе ж діти мають певну гнучкість психіки та здатні адаптуватися. Але тільки тоді, коли поряд є дорослий, який може підтримати, пояснити, що відбувається, та прожити ці події разом із дитиною.
Травматичні події можуть закарбовуватися на рівні підсвідомості й давати про себе знати навіть через багато років. У підлітковому чи навіть дорослому віці з’являються тривожні розлади, труднощі у спілкуванні.
– Тому дуже важливо, щоб дорослі звертали увагу на емоції дитини, не знецінювати дитячі переживання, своєчасно помічати й допомагати дитині з ними впоратися. Це можуть бути різні способи. Якщо це малі діти – через гру, якщо старші – через терапію або через присутність дорослого, позитивне середовище навколо дитини вдома, – каже Марія Поволоцька.
Якщо протягом довгого часу дитина має різкі зміни настрою, порушення сну, стала замкнутою або агресивною, не спілкується з дорослими та/або однолітками, перестала їсти чи навпаки – заїдає стрес, варто звертатися по допомогу до фахівця.
– Дітей треба привчати дбати як про своє фізичне, так і ментальне здоров’я. Не має бути страху звернутися до спеціалістів. Але не завжди батьки це роблять, бо ще існують стереотипи, що через це отримають осуд.
Наша співрозмовниця поділилася спостереженнями, що війна та стресові події сильно впливають на спілкування в українських родинах.
– На практиці я бачу відстороненість батьків від дітей – зараз це поширена тенденція. Це пов’язано з тим, що дорослі постійно перебувають у напруженому стані: фінансові труднощі, вимушене переселення, розлука з близькими. Усе це емоційно виснажує ресурс батьків.
Через це поведінка батьків також змінюється: дорослі стають більш дратівливими, нетерплячими, емоційно віддаленими від дитини, замкненими в собі. А діти дуже чутливі до таких моментів – вони викликають у них підвищену тривожність, почуття страху чи провини.
– Я часто запитую у дітей або підлітків, чи є вдома спілкування з батьками, – розповідає психологиня. – Але і батьки, і діти йдуть у гаджети, сидять у соцмережах – і спілкування немає взагалі. Вони усі приходять додому і кожен у своєму куточку займається своїми справами. А з дітьми потрібно спілкуватися, показувати, що вони важливі. Бо вони цього не відчувають.
Тоді дитина намагається привернути увагу до себе та достукатися до батьків, у неї з’являється протестна поведінка.
– Так виникають конфлікти та замкнене коло непорозуміння. Батьки не чують свою дитину, а дитина не знає, як достукатися, і починає по-іншому поводити себе. Дорослі та діти не можуть знайти спільну мову.
Що психологиня рекомендує батькам? Більше спілкуватися та проводити час разом із дітьми.
– За можливості разом ходити на заходи чи прогулянки, читати, грати в настільні ігри чи дивитися фільми, запитувати, як справи в дитини, що нового вона дізналася у школі чи садку. Бути включеними в життя дітей. Діти зараз не повинні бути на самоті. Дорослий має бути поруч, має бути опорою.
Також ми спитали, як допомогти дитині, близька людина (наприклад, батько) якої загинула чи зникла безвісти на війні.
– Це дуже чутлива тема. Втрата близької людини для дітей – це надзвичайно болісний досвід. Якщо це невизначена втрата, коли є безвісти зникла людина, вона ускладнює процес переживання горя, – відповіла Марія Поволоцька.
Психологиня наголосила, що в такій ситуації важливо, щоб дорослі, які залишаються поруч, допомогли дитині пройти цей шлях із максимальною турботою.
– Треба зробити фокус уваги на дорослому, який залишився біля дитини. Цей дорослий має подбати про себе й бути в ресурсі. Якщо він може підтримати себе, то зможе бути й поруч із дитиною та підтримувати її. Якщо доросла людина в стресовому стані після втрати, не може ні з ким спілкуватися, то дитина це бачить і на це реагує. Дитині теж треба з кимось поговорити (про втрату – ред.).
За словами Марії Поволоцької, з дитиною слід говорити чесно щодо втрати, але подавати інформацію, зважаючи на її вік.
– Дитина має знати правду. Приховувати, дофантазовувати не треба. Варто говорити доступною для неї мовою, пояснювати, що сталося. І таку інформацію має доносити близька до дитини людина у спокійній обстановці.
Наша співрозмовниця зазначає, що для дорослих важливо адекватно реагувати на емоції дитини:
– Діти можуть у такому стані плакати, мовчати, сердитися, заперечувати або постійно запитувати одне й те ж саме. Але це елемент проживання горя. І ні в якому разі не можна казати дітям, підліткам: «Не плач, будь сильним, ти витримаєш»! чи «Ти ж хлопчик, ти зможеш!» Це знецінює почуття дитини. Навпаки – потрібно пояснювати, що плакати, сердитися, сумувати – це нормально, тобто не забороняти емоції.
Після того, як дитина почула новину про втрату, важливо побути поруч із нею, обійняти, можна просто посидіти в тиші разом.
– Обійми знижують рівень тривожності в дитини, – коментує Марія Поволоцька. – Можна сказати: «Твої почуття важливі. Я тебе не залишу. Я з тобою поруч. Ми впораємося разом». Тобто показати їй, що біля неї є дорослий, який може і себе, і дитину підтримати.
Також фахівчиня підкреслила, що варто звертати увагу на стан дитини та дорослого, які пережили втрату, і за необхідності звертатися до психолога.
– Спеціаліст допоможе пройти цей шлях, щоб у дитини й дорослого при переживанні періоду горювання не було додаткової травматизації. Якщо дорослі бачать, що дитина замкнулася, змінила поведінку, уникає теми втрати, чи навпаки – застряла в цих переживаннях, треба йти до фахівця.
Марія Поволоцька каже зі свого досвіду, що останнім часом кількість людей, які звертаються по допомогу до фахівців, зросла. На думку психологині, в перші два роки великої війни люди мали більше ресурсу. А зараз почали давати знати про себе ментальні проблеми, які люди мали ще до 2022 року, і до них додалися ще й воєнні потрясіння.
Наша співрозмовниця додає, що суспільство поступово позбувається стереотипів та упереджень щодо психологічної допомоги.
– Дуже класно, що люди стали розуміти: терапія потрібна, вона допомагає їм відновити ресурс, підтримати себе зараз і легше витримати все, що відбувається.
Отримати безоплатну допомогу можна, звернувшись за цими номерами:
Із початком повномасштабної війни на Полтавщині доступ до освіти дітей та підлітків значно ускладнився. Навчальні заклади не мали укриттів, тож на деякий час перейшли на дистанційну форму навчання. Редакція дізналася в Полтавській ОВА, яка ситуація з укриттями в закладах освіти області на четвертому році великої війни.
За інформацією пресслужби ОВА, у 2025 році у порівнянні з 2022 роком показник кількості навчальних закладів, де облаштували укриття, в області зріс більш ніж удвічі: з 45,3 % до 93,5 % від їх загальної кількості.
Перелік укриттів за роками:
01.09.2022
| Заклади освіти | Кількість закладів усіх форм власності | Визначено готовими та обмежено готовими | % від загальної кількості закладів |
| Загальна середня освіта | 533 | 289 | 55 % |
| Дошкільна освіта | 615 | 206 | 34 % |
| Заклади професійної (професійно-технічної) освіти | 33 | 28 | 85 % |
| Заклади вищої, фахової передвищої освіти | 26 | 23 | 73 % |
| Інші (позашкільні) | 57 | 27 | 95 % |
| Разом | 1264 | 573 | 45,3 % |
01.09.2023
| Заклади освіти | Кількість закладів усіх форм власності | Визначено готовими та обмежено готовими | % від загальної кількості закладів |
| Загальна середня освіта | 574 | 531 | 92,5 % |
| Дошкільна освіта | 584 | 498 | 84,1 % |
| Заклади професійної (професійно-технічної)освіти | 33 | 33 | 100 % |
| Заклади вищої, фахової передвищої освіти | 32 | 32 | 100 % |
| Інші (позашкільні) | 52 | 51 | 98 % |
| Разом | 1275 | 1145 | 89,8 % |
01.09.2024
| Заклади освіти | Кількість закладів усіх форм власності | Визначено готовими та обмежено готовими | % від загальної кількості закладів |
| Загальна середня освіта | 572 | 537 | 93,8 % |
| Дошкільна освіта | 584 | 512 | 87,6 % |
| Заклади професійної (професійно-технічної)освіти | 33 | 33 | 100 % |
| Заклади вищої, фахової передвищої освіти | 32 | 32 | 100 % |
| Інші (позашкільні) | 52 | 52 | 100 % |
| Разом | 1273 | 1166 | 91,5 % |
20.05.2025
| Заклади освіти | Кількість закладів усіх форм власності | Визначено готовими та обмежено готовими | % від загальної кількості закладів |
| Загальна середня освіта | 553 | 529 | 95,6 % |
| Дошкільна освіта | 560 | 505 | 90,1 % |
| Заклади професійної (професійно-технічної)освіти | 33 | 33 | 100 % |
| Заклади вищої, фахової передвищої освіти | 32 | 32 | 100 % |
| Інші (позашкільні) | 51 | 51 | 100 % |
| Разом | 1229 | 1150 | 93,5 % |
Як «Полтавську думку» поінформували в ОВА, станом на травень 2025 року майже в кожній громаді є укриття або в самих школі чи дитсадку, або поруч. Деякі сховища громади облаштували власними силами – виділили необхідні будівельні та інші матеріали. Частину робіт виконали коштом державної субвенції та коштом ОВА.
У 2025 році в Полтавській області почали реалізовувати інвестиційний проєкт з облаштування безпечних умов у закладах освіти коштом державної субвенції. Уряд затвердив розподіл понад 135 мільйонів гривень, ще більш ніж 34 мільйони гривень передбачили громади на умовах співфінансування.
Загальна сума – понад 170 мільйонів гривень – піде на будівництво та реконструкцію укриттів у п’яти закладах освіти Полтавщини. Кошти отримають школи, які відповідають критеріям відбору:
В Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ 630 дітей загинули та понад 1960 зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Про це поінформував Офіс Генерального прокурора вранці 26 травня. Загалом більш ніж 2590 українських дітей постраждали від початку великої війни, найбільше – в Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях.
За інформацією Полтавської обласної прокуратури, в області внаслідок війни травми різного ступеня тяжкості отримали 13 дітей, троє із них не вижили.
У Полтавській області Росія вбила трьох дітей – 9-річну Софію Яворську, а також брата та сестру – 7-річного Даніїла та 12-річну Діану Запішніх. Вони загинули 1 лютого 2025 року внаслідок російського обстрілу багатоповерхівки у Полтаві, у мікрорайоні Браїлки.
За даними платформи пам’яті «Меморіал», Софія Яворська навчалася у 4-Б класі ліцею № 13 «Успіх», найбільше любила математику. Усі чотири шкільні роки була відмінницею. Дівчинка досконало володіла англійською, яку вивчала з трьох років, а також почала вчити китайську. Захоплювалася вʼязанням, малюванням, гімнастикою, аплікацією, шахами, ліпкою з глини, танцями, настільним тенісом. Обожнювала читати й регулярно відвідувала бібліотеку. Батьки Софії – Олена та Дмитро Яворські – також загинули внаслідок ракетної атаки.
Діана Запішня навчалась у 7 класі ліцею № 13 «Успіх». Дівчинка цікавилася тхеквондо, захоплювалась аніме, з чотирьох років вивчала англійську. Вона любила фотографувати та малювати. Її молодший брат Даніїл був учнем першого класу ліцею № 13 «Успіх». Йому легко давалося читання і письмо, хлопчик любив математику. Даніїл був енергійною, творчою дитиною, у школі його називали «енерджайзером».
Родина Запішніх мала хобі – настільні ігри, вони часто влаштовували ігротеки. Батьки Діани та Даніїла – Сергій та Катерина – також загинули у власному домі через російський обстріл.
20 травня у Полтаві відкрили Алею Пам’яті на честь трьох дітей, життя яких обірвала Росія 1 лютого. Про це у своєму телеграм-каналі повідомила тимчасова очільниця Полтавської громади Катерина Ямщикова. Відкрили алею в одному з міських парків поблизу гімназії № 13, де навчалися діти.
На основному фото – світлини загиблих дітей на Алеї Пам’яті. Джерело: Полтавська міськрада
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми «Голоси України», яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
