Хочете поглянути на щось цікаве та дізнатися щось нове на Полтавщині, але не знаєте, куди податися? «Полтавська думка» підготувала підбірку музеїв області, які можуть привернути вашу увагу та допоможуть пізнати історію Полтавщини. У цьому матеріалі ми не брали до уваги музеї Полтави, а зупинилися на музеях у різних куточках Полтавської області.
Джерело фото: видання «Полтавщина»
Цей музей з’явився в Опішні зовсім не випадково, адже це селище здавна славилося своїми керамічними виробами, які виготовляють ще з епохи неоліту. Тож Опішню вважають центром української гончарної справи. Історія музею почалася у березні 1986 року. Три роки потому на його базі почали формувати державний музей-заповідник. У ньому взялися розвивати не тільки культурний, а й науковий напрям, досліджувати українську гончарну справу. Тут зібрані понад 55 тисяч зразків глиняних виробів із усіх куточків України. У 2002 році музей отримав статус національного. Музей відомий і поза межами України, адже його наукові працівники підтримують зв’язок із подібними музеями гончарства у США, Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині.
У межах музею-заповідника існує Колегіум мистецтв (навчальний заклад) та Інститут керамології (науково-дослідна інституція). Із 2017 року в музеї проводять Українське бієнале художньої кераміки. Відвідувачам пропонують 7 екскурсій у садиби-музеї, які є у складі Національного музею українського гончарства. Серед них – садиби відомих гончарів та керамістів: родин Пошивайлів та Кричевських, Олександри Селюченко, Леоніда Сморжа. У музеї проводять різноманітні майстеркласи з ліплення іграшок, роботи за гончарним кругом, перегляд документальних кінострічок про гончарське мистецтво.
Джерело фото: travel-guide.in.ua
Цей музей заснували в будівлі колишнього технікуму кераміки, яка була зведена в 1896 році в стилі французького ренесансу. В установі виготовляли порцелянові, гончарні, фаянсові, теракотові вироби. Ще з моменту заснування школи в ній з’явилися перші експозиції. У музеї представлені унікальні вироби з Китаю, Франції, Ірландії, Італії, Японії, фарфор Копенгагена, український фаянс, роботи Мейсена, Веджвуда. Також двадцять композицій таких скульпторів – Амандуса Адамсона, Етьєна Моріса Фальконе, Федора Гордєєва.
Деякий час музеєм завідував художник та археолог Опанас Сластіон. Він вніс до експозиції зразки українського гончарства, вишивки та ткацтва. Також тут збережені роботи викладачів і студентів технікуму кераміки, під них відведено сім кімнат.
Джерело фото: сайт «Мис доброї надії»
У селі Гоголеве (раніше – Василівка) розташований музей-заповідник Миколи Гоголя. Саме тут минули дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника.
Садиба Гоголів-Яновських була зруйнована у 1943 році. Від неї залишився тільки фундамент. Згодом поступово відновили флігель із кабінетом Миколи Гоголя, упорядкували могили батьків, парк, стави, альтанку, грот. До слова, біля входу в грот лежить камінь, де, за переказами, любив сидіти Гоголь. Поміж собою родичі називали це місце «храмом самотності». Будинок відновлювали за планами, кресленнями та зображеннями, і в 1984 році вперше відчинив перед відвідувачами двері музей-заповідник Миколи Гоголя в Гоголевому.
Експонати музею розташовані в батьківському домі та в робочому кабінеті у флігелі. Здебільшого це особисті речі письменника та членів його родини, перші видання творів, портрети. У музеї проводять театралізовані дійства та екскурсії, наприклад, на Різдво. А в теплу пору року можна відвідати нічне дійство «Чи знаєте ви українську ніч?», а також заночувати в домі містичного письменника.
Джерело фото: mistaua.com
А у селі Великі Сорочинці розташований літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя, заснований у 1929 році місцевими активістами. Тут можна побачити першовидання творів та особисті речі Миколи Гоголя, унікальні фото його родини, оригінальний портрет письменника, виконаний Іллею Рєпіним, меблі 18-19 століть та інші старожитності.
Цікаво, що перший літературно-меморіальний музей облаштували у будинку лікаря Михайла Трохимовського, в якому народився письменник. Проте в 1943 році німецьке військо знищило його, було втрачено багато цінних експонатів. Наступне відкриття музею відбулося у 1951 році. У Великі Сорочинці з усіх місць, де працював або жив Микола Гоголь, привозили його особисті речі, предмети побуту, інші експонати. У квітні 2009 року музей повністю відреставрували: добудували виставкові зали, осучаснили прилеглу територію. Понад 7 тисяч експонатів розташовуються в п`яти залах. Тут відтворено атмосферу 19 століття.
Джерело фото: discover.ua
Музей займає цілий будинок, який довгі роки був власністю звичайної селищної сім`ї. Тут збереглися унікальний інтер’єр і красиве оздоблення двору традиційного полтавського села. Особливістю музею є цікаві предмети побуту, текстиль, вишивка ручної роботи, фотографії, килими, ковдри, меблі та багато іншого, що оточувало жителів України в 17-19 століттях і є частиною весільного обряду. Експонати можна не лише побачити, але й приміряти чи взяти до рук.
Працівники музею пропонують гостям розіграти весільну процесію з усіма супутніми звичаями – піснями, жартами, віршами, застіллям.
Джерело фото: travels.in.ua
Саме в Гадячі народилися відомий український громадський діяч Михайло Драгоманов та його сестра – письменниця Ольга Пчілка, мати поетеси Лесі Українки. Літературно-меморіальний музей родини Драгоманових-Косачів знайомить із Гадячем кінця 19 та початку 20 століть, там представлені особисті речі талановитих людей. Усього тут виставлено майже 170 експонатів. Серед них можна побачити фрагмент вишитої руками Лариси Косач (Лесі Українки) чоловічої сорочки та привезену нею з Єгипту статуетку «Єгиптянка», дубовий меблевий гарнітур із дому Драгоманових, книги з особистої бібліотеки Драгоманова та багато іншого.
У літературно-меморіальному музеї проводять тематичні лекції та вечори, а якщо пощастить, можна познайомитися з онукою Михайла Драгоманова – Наталією Драгомановою-Бартана, яка приїжджає в Гадяч із Угорщини.
Джерело фото: Гугл
Музей-садиба Олеся Гончара розташована у невеличкій селянській хаті, побудованій 1892 року, де минуло дитинство письменника.
У 2000 році, до п’ятої роковини з дня смерті Олеся Гончара, за клопотанням його вдови Валентини Гончар та академіка Петра Тронька, в селі Сухе відкрили меморіальний музей-садибу.
Експозиція музею налічує 1500 експонатів – складається з особистих речей письменника, його рукописних нотаток, світлин, листів, книг, ужиткового реманенту. У вітринах у хронологічному порядку розміщені матеріали про Гончара – кореспондента районної газети «Розгорнутим фронтом», студентські та фронтові роки, Гончара-майстра художнього слова.
Під час екскурсії відвідувачі мають змогу побачити портативну друкарську машинку письменника та почути голос Олеся Гончара. Один із записів передав заслужений артист України, режисер Національного радіо України Василь Обручов, інші – переписані з фонотеки Гончарів. Є магнітофонний запис уривка з роману «Циклон», який читає сам Олесь Гончар.
Щорічно 3 квітня та 14 липня у музеї влаштовують літературно-музичні вечори пам’яті письменника, а з 2006 року в день Святої Трійці – традиційний захід «Зелене свято Гончарового дитинства».
Джерело фото: ua.igotoworld.com
На території санаторію «Хорол» в окремій будівлі на другому поверсі в 1998 році відкрився народний музей історії курорту «Миргород». Його експозиція присвячена історії здравниці та Івану Зубковському – земському лікарю. Саме він відкрив лікувальні властивості мінеральної води «Миргородська» ще в 1914 році.
Сталася ця подія, коли в Миргороді, щоб забезпечити місто водопровідною водою, розпочали буріння артезіанської свердловини. Але солонувата вода, видобута звідти, була не для пиття, тому Іван Зубковський відіслав її проби на аналіз. Дослідження показали, що вона має лікувальні властивості та схожа за складом з водами з джерел німецьких міст Аахен і Баден-Баден.
У 1917 році відкрилася миргородська водолікарня, яка також представлена в експозиції, але оригінальна будівля з башточкою не збереглася.
Джерело фото: mistaua.com
Давид Гурамішвілі – відомий поет, його вважають класиком грузинської літератури. Він прожив у Миргороді понад 30 років і був похований у Вознесенській церкві.
Літературно-меморіальний музей Гурамішвілі в Миргороді відкрили у 1969 році, тоді ж поруч встановили пам’ятник грузинському поетові.
Виставка поділена на експозиції, кожна з яких присвячена найважливішим періодам життя письменника. Тут представлені видання творів, предмети побуту, зброя 18 століття, мистецькі твори, сувенірні вироби, національний одяг та взуття, музичні інструменти, знаряддя для праці, посуд. Також у музеї збережена плівка про події його створення та відкриття.
Під час екскурсії музеєм звучить народна грузинська музика і демонструються слайди. Відвідувачі закладу мають можливість зробити фото в національному грузинському вбранні. Щорічно тут проводять виставки, презентації книг, літературні вечори, зустрічі з письменниками, показують творчі роботи місцевих митців. У 2006 році при музеєві створили клуб літераторів. Цей музей називають частиною Грузії в Україні.
Джерело фото: Музей історії авіації та космонавтики
Цей музей був заснований з ініціативи історика та ентузіаста Анатолія Бишенка у 2014 році та розміщений у підвалі будинку, біля якого раніше був встановлений пам`ятник загиблим льотчикам-кременчуківцям. Експозиція музею висвітлює події, пов`язані з міською історією авіації, але в цілому побудована на темі Другої світової війни.
У музеї представлені моделі військових літаків, фотографії, цивільна та військова форма пілотів як часів Другої світової війни, так і сучасності, предмети побуту, документи, зразки зброї, нагороди та інше, що переносить відвідувачів в атмосферу тих часів.
Джерело фото: interestingukraine.kiev.ua
Чорнухи – давнє козаче містечко, відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди. Літературно-меморіальний комплекс у Чорнухах складається з типової хати малоземельного козака 18 століття (це садиба батьків Сковороди – Сави та його дружини Пелагеї) та історико-краєзнавчого музею.
Фонди сховища налічують понад 2 тисячі експонатів, зокрема речі, присвячені не лише мандрівному філософу, поету та богослову Григорію Сковороді та його вшануванню, а й історичному розвитку Чорнух. Експозиція налічує мистецькі твори, археологічні знахідки, скульптури та історичні артефакти. Серед раритетів – кобза 18 століття, низка оригінальних документів цієї ж доби, наприклад, зразки листування Григорія Сковороди.
Джерело фото: travels.in.ua
Цей музей під Полтавою відкрили у 2018 році. На території Абазівки в 19 столітті жив заможний поміщик Михайло Абаза, який мав пивоварню та гуральню (місце, де варять самогон). А полтавський ресторатор і пивовар Василь Кожан вирішив створити тематичний музей уже в наші дні.
Тут можна побачити пивні кружки та склянки різних часів із багатьох країн світу, апарати для виробництва пива й самогону, книги на ці теми, сировину, з якої «народжується» пиво. У музеї – понад 600 експонатів. Є експонати навіть із в’язниці (самогонні апарати з підручних матеріалів), а також зразки, яким понад 100 років. Також відвідувачі мають змогу продегустувати традиційні напої.
Головне фото: ukrainaincognita.com
