Запаси Полтавської області оцінюються в 790 мільярдів доларів. Вона поступається лише Дніпропетровській, Донецькій і Луганській областям.
Під час презентації «плану перемоги» у вересні у США президент Володимир Зеленський зокрема пообіцяв «забезпечити прибуток на інвестиції» і згадав природні ресурси України, пише журналіст Андрій Цаплієнко. Зокрема мова йшла про «критично важливі метали ціною у трильйони доларів – уран, титан, літій, графіт та інші стратегічні ресурси, які посилять або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ».
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, якого називають «довіреною особою Трампа», під час виступу на телеканалі Fox News назвав Україну «найбагатшою країною Європи».
– Ми повернемо наші гроші та збагатимося рідкоземельними металами, від цього отримає вигоду й Україна, – сказав він.
Ліндсі Грем додав, що Україна володіє мінералами, що необхідні для ХХІ століття, приблизно на трильйон доларів.
Щоб розібратися в цьому питання, «Полтавська думка» звернулася до старшої викладачки кафедри буріння та геології Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Марини Вовк.
Марина Вовк
За її інформацією, пріоритетними та стратегічними корисними копалинами нашої країни є:
До критичних мінералів України належать поклади берилію, графіту, літію, титану та цирконію, кольорові метали (нікель, кобальт, мідь), золото-свинцево-цинкові поклади, рідкісні та рідкісноземельні, залізо, марганець і уран.
Україна займає перше місце у світі за підтвердженими запасами руд марганцю, друге місце – за обсягом загальних запасів. Поклади руд марганцю зосереджені в Нікопольському марганцеворудному басейні, який є найбільшим у світі.
Також мінерально-сировинна база титану в Україні доволі потужна. Згідно з даними Державної служби геології та надр, наша держава входить до десятки країн-лідерів за обсягами запасів руд титану та покриває понад 6% від їх світового видобутку.
Фото: Мінекономіки
Що стосується Полтавщини – в області є близько 360 родовищ корисних копалин. Серед них найбільший відсоток складають родовища вуглеводневої сировини та сировини для виробництва будівельних матеріалів.
У Полтавській області налічують:
1. Близько 90 родовищ нафти, газу та конденсату та близько 100 перспективних ділянок, що підготовлені до глибокого буріння. Яблунівське родовище нафти в області оцінюють як невелике, а от Глинсько-Розбишівське – єдине на території України, яке належить до середніх.
За даними Асоціації газовидобувних компаній України, Полтавська область є лідером із видобутку газу. На Харківщину й Полтавщину припадає 88% від загального виробництва газу в країні.
2. В області присутня невелика кількість кам’яного та бурого вугілля. Один із таких проявів зосереджений у Лубенському районі, в районі сіл Тишки та Ждани – родовище бурого вугілля «Сула-Удайське». Потужність вугільних пластів становить 3-4 метри, вони залягають на глибині 15-100 метрів.
3. 126 родовищ будівельної сировини (цемент, керамзит, цегельно-черепична сировина, піски, камінь, крейда), з яких розробляється близько 40.
4. Близько 100 родовищ підземних питних, мінеральних лікувальних, природних столових та технічних вод, а також 60 родовищ лікувальних грязей.
5. Родовища залізних руд нашої держави налічують близько 60, половина з яких перебувають в розробленні та належить до критичної сировини України, займаючи 1,5% обсягу світового виробництва. Суттєва частина запасів руд заліза розташована в Кременчуцькому залізорудному районі, що на Полтавщині.
6. У Криворізько-Кременчуцькій металогенічній зоні є поклади урану, які зосереджені в межах Українського щита.
7. Близько 30 родовищ торфу, одне з яких розробляється.
Інфографіка Forbes
Як інформує видання Forbes, станом на 2023 рік обсяг корисних копалин України становив 111 мільярдів тонн із загальною вартістю у 14,8 трильйона доларів. Як бачимо з інфографіки Forbes, запаси Полтавської області оцінюються в 790 мільярдів доларів. Вона поступається лише Дніпропетровській, Донецькій і Луганській областям.
Щодо цього ми поспілкувалися з головним науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень Геннадієм Рябцевим.
Геннадій Рябцев. Фото з фейсбук-сторінки науковця
Він упевнений, що іноземні партнери можуть вкладатися у видобуток корисних копалин в Україні, не чекаючи завершення війни. Адже фінансові установи забезпечують страхування від військових ризиків, яка успішно працює у державах, де є військові дії чи збройні конфлікти.
– Наявність військових дій не є перепоною для інвестування, особливо коли мова йде про так звані портфельні інвестиції – стратегічне інвестування, розраховане на роки наперед, – прокоментував науковець «Полтавській думці».
Після окупації росіянами Криму та Донбасу наша держава зазнала великих втрат у ресурсах, але все ж Україна залишилася багатою на різні корисні копалини та привабливі з погляду залучення інвестицій проєкти.
– Інвесторів може зацікавити все – починаючи від уранових руд і завершуючи водою або піском, – каже Геннадій Рябцев. – Пісок – це корисна копалина, що має найбільший попит у світі. І вона нашій державі приносить найбільшу кількість дивідендів у вигляді виплат на спеціальні дозволи. Навіть не нафта, газ, метали чи руди.
Також як приклад фахівець навів Олеську площу, де видобувають вуглеводні, а також Львівсько-Волинський басейн:
– Щодо Львівсько-Волинського басейну – там можливе співробітництво з польськими компаніями щодо видобутку енергетичного вугілля, розроблення метану, вугільних шарів, а також неенергетичних корисних копалин – солей.
Але зацікавленість іноземних інвесторів може бути реалізована лише в тому разі, якщо держава створить необхідні нормативно-правові умови для цього.
– Не потрібно думати, що інвестори не заходять в Україну лише тому, що на території країни йде війна. Основною перепоною для інвестування в розроблення корисних копалин є регуляторні обмеження та бар’єри для виходу на ринок.
Хоча Геннадій Рябцев підкреслив, що останніми роками Державна служба геології та надр України багато зробила для того, щоб спростити відповідні процедури в цій галузі:
– Але не все залежить від Держгеонадр. Верховна Рада досі не ухвалила оновлений Кодекс України про надра, досі не запроваджено систему єдиного вікна в наданні відповідних дозволів (на користування надрами – ред.), досі існує практика, що можна вилучити той чи інший дозвіл або втрутитись у діяльність приватної компанії. Саме це є перешкодою для інвестування в розроблення корисних копалин в Україні.
На думку науковця, Україні треба переймати досвід Канади. Там у провінції Північна Альберта для того, щоб мати дозвіл на видобуток корисних копалин, потрібно заповнити невелику кількість форм в електронному вигляді. І за тиждень можна отримати необхідні дозволи від усіх установ, які займаються наглядом, контролем і регулюванням у цій сфері.
В Україні раніше (до того, як у цьому питанні дещо спростила Держгеонадра), потрібно було особисто зібрати 28 документів у 13 різних організаціях. І не дуже чесні чиновники, які знали, що їхній підпис визначальний, щоб компанія отримала дозвіл на розроблення копалин на десятки мільярдів доларів, вимагали хабарі.
За словами Геннадія Рябцева, через нечесних чиновників з України пішли такі компанії-гіганти як Shell та Chevron.
Головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень наголосив, що Росія не буде розвивати видобувну галузь на окупованих територіях. Звідти росіяни вивозять усе обладнання та сировину, фактично йде грабунок України. Видобувні підприємства «вмирають», вони не мають спеціалістів, не забезпечені робочою силою – немає кому працювати, зокрема через те, що це прифронтові території, де періодично «прилітає».
– Росіяни передусім вичавлюють із територій усе, що можна отримати, не вкладаючи великих коштів. Вони в Україну попхалися, бо думали, що за три дні захоплять Київ, змінять владу та передадуть управління прибутковими підприємствами в потрібні руки. Оскільки цього не відбулося, зараз реалізується політика «випаленої землі». В «Артемсіль» і титанові підприємства не інвестують, – розповідає Геннадій Рябцев.
За його словами, Росія підтримує нормальне функціонування прибуткових об’єктів, а ті, що прибуток не приносять, – давно закриті, і про них забули. Крім того, на території РФ є конкуренти, яким не вигідно, що на території так званої ДНР готові продавати все видобуте фактично за копійки для того, щоб просто вижити.
Фахівець наголосив, що навіть після звільнення цих територій Україна не зможе відновити роботу більшості підприємств східного регіону:
– По-перше, набагато легше буде зводити нові підприємства з нуля. А, по-друге, потрібно буде переглядати структуру промисловості, і це має бути зроблене ще до завершення війни.
Геннадій Рябцев пояснює, що нинішня структура промисловості дісталася Україні у спадок від Радянського Союзу та не відповідає потребам незалежної держави:
– У нас був величезний перекіс у видобуток та перероблення у продукцію тих корисних копалин, які не потрібні були Україні, а були потрібні Радянському Союзу. Мова йде про те ж вугілля, руди чорних і кольорових металів, сіль – у такій кількості Україні не було все це потрібно. Навіщо Україні така велика кількість металургійних підприємств, які виробляли продукцію, що за своїми характеристиками на порядок поступалася продукції європейських чи навіть китайських підприємств?
Науковець переконаний, що «Азовсталі» чи Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча після перемоги не буде, адже їхнє відновлення неможливе. Єдине, для чого вони зараз можуть бути використані, – як джерело металолому і як павільйони для знімання якихось фільмів на кшталт «Шаленого Макса».
Головне фото: railinsider.com.ua
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
