Фото Свято-Покровського храму, що в селі Плішивець на Гадяччині, перемогло в конкурсі від «Вікіпедії».
Свято-Покровська церква на Полтавщині унікальна тим, що це єдиний в Україні мурований дев’ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Вона побудована в українському архітектурному стилі й розташована в селі Плішивець Великобудищанської громади Миргородського (раніше – Гадяцького) району.
– Ця церква поєднує в собі традиції козацького дерев’яного будівництва 18 століття з оригінальним цегляним муруванням. Фактично вона є відтворенням у камені Троїцького собору в місті Новомосковськ, нині Самар (Дніпропетровська область – ред.). Це рідкісний тип дев’ятидільної, дев’ятибанної церкви, яка височить на схилі пагорба понад Пслом. Без сумнівів, це один із кращих пейзажів Полтавщини, – прокоментував «Полтавській думці» кандидат архітектури, член ГО «Збережемо Полтаву» Артур Ароян.
За інформацією Артура Арояна та даними з сайту, присвяченому храму, архітектор Іван Кузнєцов запроєктував Покровську церкву в 1902 році на замовлення єпископа Парфенія (Левицького), який був ректором Московської семінарії. Він народився у Плішивці, а його батько протягом 30 років був місцевим священником.
До Покровської церкви в селі був триголовий дерев’яний храм, але до кінця ХІХ століття він остаточно занепав.
Більшість місцевих вірян не були багатими, тому громада зупинилася на думці збудувати невелику дерев’яну церкву вартістю 8-10 тисяч рублів. Але знайшлися дві благодійниці, які надали велику суму на будівництво. Багата пані Медведкова з Москви залишила у спадок після смерті величезний капітал на побудову церков та інших благодійних установ. І частина цієї суми – 30 тисяч рублів – пішло на проєкт у селі Плішивець. А благодійниця Віра Спиридонова додала ще 60 тисяч рублів. Тоді ухвалили рішення будувати не дерев’яний, а кам’яний храм.
Перший проєкт був розроблений у стилі бароко середини 18 століття (зображення 1), другий – у неоросійському стилі (зображення 2), третій – у стилі так званого наришкінського бароко (зображення 3). Але жоден із запропонованих варіантів єпископу Парфенію не сподобався.
Тоді Іван Кузнецов докорінно переробив проєкт під впливом ідей дослідника Запорізької Січі Дмитра Яворницького. Історик порадив архітектору вивчити пам’ятку дерев’яної церковної архітектури – Троїцький собор у місті Новомосковськ (нині – Самар Дніпропетровської області). Храм у Самарі був споруджений майстром Якимом Погрібняком у 1773-1778 роках на замовлення Запорізької Січі. Його називають історичним монументом січової слави. Саме в той період, у 1775 році, Січ руйнували за наказом російської імператриці Катерини.
Цей варіант (зображення 4, фото Троїцького собору) нагадав Парфенію характерні риси архітектури українських храмів, крім того, він був дещо схожий на стару церкву у Плішивці. Такий варіант і вирішили втілювати у життя.
Креслення церкви у Плішивці
Архітектор Кузнецов запроєктував у камені копію знаменитої козацької церкви у зменшеному розмірі – 2/3 від об’єму оригіналу. Троїцький собор у місті Самар мав висоту майже 65 метрів, а Покровський у Плішивці – трохи більше ніж 45 метрів (від землі до центральної глави з хрестами). Так завдяки Дмитру Яворницькому ідея запорізької слави відродилась у кам’яному храмі села Плішивець.
Будівництво собору розпочали восени 1902 року, а завершили у 1906 році. Протягом 7-9 липня 1906 року за старим стилем відбувалося освячення новозбудованого храму. Вартість будівництва склала трохи понад 100 тисяч рублів.
Позолочений шестиярусний іконостас висотою близько 10 метрів для нового храму також виконав Іван Кузнєцов, а ікони написав московський художник Василь Гур’янов. Іконостас був утрачений за радянських часів.
«Батько» української історії Михайло Грушевський згадував Свято-Покровський храм у Плішивці на сторінках своєї багатотомної «Історії України-Руси».
У 1909-1911 роках біля Покровської церкви збудували дзвіницю. На початку 1930 років релігійну громаду зняли з реєстрації, а храм закрили. У 1934 році підірвали дзвіницю, а цеглу з неї використали як будівельний матеріал. Приміщення храму на деякий час стало зерносховищем.
Релігійна громада відновила свою діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 році. Під час Другої світової війни у південний бік церкви влучило кілька снарядів, після чого залишилися пробоїни у стінах.
За рішенням виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів № 250 від 27 травня 1969 року будівлю взяли під охорону держави як пам’ятку архітектури місцевого значення. У 1989 році храм почали реставрувати, а у 1990-му передали релігійній громаді. Наразі церква має статус пам’ятки архітектури національного значення.
Нещодавно стало відомо, що фото Свято-Покровської церкви стало переможцем від Полтавської області в конкурсі «Вікі любить пам’ятки» за 2024 рік. Як ідеться на сайті конкурсу, світлина перемогла в номінації «Найкраще фото регіонів України».
Фотографію зробив Андрій Мозговий 28 липня 2022 року. Автор розповів, що цікавиться історією рідного краю та фотографує багато пам’яток та історичних об’єктів. Чоловік вважає, що потрібно зберігати та популяризувати історію. На його думку, важливо фотографувати пам’ятки під час війни, коли багато з них можуть зруйнувати через бойові дії.
Покровська церква у Плішивці, якій понад 100 років, вже представляла Полтавську область конкурсі «Вікі любить пам’ятки» у 2012 році, коли його проводили вперше. Загалом у списку пам’яток Полтавщини – 4053 об’єкти культурної спадщини, 1911 (47 %) із них проілюстровані світлинами у «Вікісховищі».
Головне фото – світлина, яка перемогла у конкурсі. Автор: Андрій Мозговий
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
