Анна Пацула пригадує, що навіть на шкільних уроках фізкультури вона просто сиділа на лаві, а фраза «Спорт – це не моє» була її девізом чимало років. Нині ж, у 2026-му, вона – фітнес-інструкторка та власниця ветеранського бізнесу – студії джампінгу в центрі Полтави. Анна не лише щодня тренує десятки дівчат, а й залучає свій бізнес до організації благодійних зборів та підтримки ветеранських ініціатив.
У січні студії Jumps виповнилося 2,5 роки. До її створення, розповідає Анна, вона 15 років працювала викладачкою в держустанові. Зі спортом жінка «познайомилася» лише близько восьми років тому.
Від виникнення ідеї відкрити студію до її реалізації, говорить Анна, попри всі складнощі входження у бізнес, минуло зовсім небагато часу. На початку великої війни жінка виїздила за кордон, і тоді спорт став для неї одним із тих занять, які хоча б трохи заспокоювали.
«У будь-яку вільну хвилину, під час стресу чи в будь-якій незрозумілій ситуації я присідала, відтискалася, займалася спортом.
І от, коли була за кордоном, я подумала: щойно повернуся до України, чому б не спробувати себе у цій сфері?» – пригадує Анна.
Тож вона почала цікавитися, де можна пройти навчання, спочатку орієнтуючись на заняття «загального характеру» для інструкторів групових програм. Під час навчання Анна зрозуміла, що їй подобається кенго-джамп (стрибки у спеціальному взутті) та джампінг (фітнес та невеликих батутах).
«Перше тренування – це був такий вау-ефект, хоч і незрозуміло було, як це відбувається і як це можна повторити. Але вже тоді я почала відвідувати ці заняття, крім навчання, і до його завершення точно знала – хочу бути інструкторкою з цього виду спорту.
Джампінг в Україні ще не дуже поширений і небагато людей про нього знають. Особливо, коли говориш простими словами, що це тренування на батуті, це майже завжди викликає у людей лише посмішку, бо навіть слово “батут” асоціюється з чимось більш дитячим, хоча це повноцінний фітнес. Джампінг має чимало переваг і це один із видів спорту, який має дуже мало протипоказань», – розповідає Анна.
У фітнес-студії можна спробувати себе у двох видах джампінгу: скайджампінгу та джампінг-фітнесі. Як говорить Анна, принцип тренувань майже однаковий – вони проходять на батуті, однак сертифікація в інструкторів різна.
«Більшість інструкторів у нас саме по джампінг-фітнесу, але я розумію, що люди бувають різні, з різними захопленнями та темпераментами, і це дуже впливає на вибір. Тому в нас є й інші тренування, наприклад, силові у кількох форматах, кругові, табата. Є також тренування на відновлення і мобільність суглобів, якщо є якісь затиски тощо. Такі підходять людям після важкого робочого дня або навіть людям, які мають травми», – пояснює жінка.
Також у студії проводять тренування на балансувальних дошках, і, як говорить Анна, Jumps перші у Полтаві, хто відкрив цей напрям. Під час таких вправ залучені всі групи м’язів. Окрім цього, відвідувачі можуть спробувати й тренування з фітболами (гімнастичними м’ячами).
Наразі в Jumps разом з Анною працюють ще троє тренерок. Одна з них – від початку відкриття студії, ще двоє доєдналися трохи пізніше.
Для того, щоб клієнтки регулярніше відвідували тренування, у студії створили систему абонементів, яка дає змогу всім охочим спробувати себе у всіх доступних видах занять за мінімальною вартістю.
«Дуже велика різниця виходить в ціні разового візиту й абонемента. Чим більше тренувань ви берете – тим дешевше виходить. У нас є таке поняття як безліміт – людина бере абонемент на 30 днів і ходить скільки тренувань, стільки їй хочеться», – пояснює Анна.
За словами жінки, одна з клієнток студії, яка придбала саме такий абонемент, у січні відвідала 33 тренування і за цією системою кожне їй обходилося орієнтовно лише у 80 гривень.
«Крім безліміту, всі абонементи діють на всі види тренувань, до будь-якого тренера, у будь-який день та на будь-який час. Тому ми й рекомендуємо спробувати різні напрями, походити до різних інструкторів, бо люди ходять до людей. Є ті, хто обирає зручні день і час, а є й такі, які принципово ходять до однієї людини незалежно від того, яке в неї сьогодні тренування».
За словами жінки, за час існування студії вони лише раз повертали кошти клієнтці й цьому була причина – проблеми зі здоров’ям.
На запитання, чи багато у Jumps відвідувачів, Анна говорить, що чималу роль тут відіграє сезонність і деякі сумніви у клієнтів.
«Чимало людей зацікавлені та приходять, але й у багатьох виникають питання або заперечення щодо цього виду спорту, тому що дехто розцінює це як величезне навантаження на спину та коліна. Але через амортизацію батут якраз дозволяє займатися навіть людям, які мають проблеми зі спиною чи хребтом, якщо це, звісно ж, не приносить дискомфорт і якщо це не прям серйозні порушення, бо тоді тут потрібна тільки індивідуальна робота», – додає власниця студії.
Спочатку Анна Пацула планувала відкрити студію у приміщенні, де раніше була розташована інша спортивна зала, у якій вона працювала. На її думку, там були ідеальні умови, однак власник приміщення здав його в оренду іншому бізнесу, тож довелося шукати нову будівлю.
«Хотілося щось достатньо велике, щоб вмістити багато батутів. Ми потребуємо чималої території саме через розміри спортивного обладнання. Також нам було б складно в житловому будинку, бо ми дуже шумні.
Музика в нас дійсно гучна, але це частина нашої атмосфери й вимкнути звук складно. Бо музика заряджає, від неї багато залежить. Дуже часто люди й на зупинці звертають на нас увагу, тим паче під час війни – це досить тригерний момент для більшості людей. Але ми не влаштовуємо дискотеку, це лише частина програми. Мені інколи дуже шкода нашого сусіда, бо він також час від часу, мабуть, тренується разом із нами», – посміхається Анна.
Ще одним складним етапом став пошук команди. Жінка говорить, що навіть відкривши студію, «витягти» морально та фізично всі тренування наодинці неможливо.
«І кошти, звичайно ж. Не дивлячись на те, як це, можливо, дещо примітивно звучить: батут – це обладнання дороге, і воно потрібне не одне й не два. Ще й проблеми з виробником виникли, були затримки місяць чи півтора», – пригадує власниця студії.
Чоловік Анни – ветеран війни. Раніше жінка проходила навчання для подачі на грант, один раз, говорить, навіть намагалася податися, адже наразі є чимало грантових програм для підтримки родин учасників війни, однак ця заявка поки що лишилася в неї на майбутнє.
«Мені складно розповідати про себе, про нашу студію, чому саме мене, наприклад, мають обрати. А щоб отримати грант – треба вміти розповісти про себе. Поки що він, на жаль, залишився в нас у проєкті, але ми подумаємо про його реалізацію», – додає Анна.
Та студія регулярно долучається до зборів та співпрацює з Ветеранським центром Полтави. Наприклад, дає змогу ветеранам і ветеранкам, а також працівникам ветеранцентру безплатно долучатися до тренувань.
«Я побачила сторінку центру в соцмережах і я просто написала їм, що у нас є студія, і якщо їхні люди потребують тренувань чи якоїсь допомоги, то ми готові надавати ці послуги. Спочатку ми провели виїзне тренування, ми влітку таке практикуємо. Воно було безпосередньо для людей з Ветеранського центру.
Люди виявилися відкриті до спілкування та наскільки вдячні, що це не могло не радувати, тож згодом ми запропонувалися їм доєднуватися до наших груп. Лише попередили, що це не окреме тренування, а з іншими людьми, але для них це – безплатно», – розповіла власниця студії.
Окрім зборів для знайомих військових, які організовує студія, у Jupms також проводять благодійні тренування. Вхід – за донат.
«Люди можуть також долучитися до тренування й дистанційно. Тоді людина дозволяє нам перерахувати вартість тренування, не перебуваючи тут фізично. Бувало, що ми відсоток від тренувань відправляли, але зазвичай ми відкриваємо повноцінні збори для тих, хто цього потребує», – розповідає Анна.
Нещодавно студія Jumps також долучилася до облаштування ветеранського хостелу на вокзалі «Полтава-Київська». У хостелі облаштували дві кімнати на шість ліжок, зробили косметичний ремонт, придбали нові меблі. В ньому можуть зупинятися всі захисники й захисниці, поселення – безплатне, лише необхідно мати із собою посвідчення учасника бойових дій чи ветерана.
«Ми запитали у Ветеранському центрі, чи можемо наразі чимось допомогти, й вони розповіли про хостел. Ми для нього придбали бойлер, кошти збирали серед наших клієнтів».
«Час від часу ми прив’язуємо збори до свят – День незалежності, День Святого Миколая, наприклад. Торік на цей день ми збирали кошти для військових, цьогоріч – на подарунки для дітей. Один збір також організовували для тварин – закуповували корм», – ділиться жінка.
Запитую в Анни, що мотивує її продовжувати навіть у такий час, на що вона відповідає, що поринути в справу на ентузіазмі, особливо, коли ти любиш те, що робиш, завжди легше.
«Коли ти це любиш і тобі це подобається – все набагато простіше. Зараз я вже розумію, що на деякі моменти самого ентузіазму не вистачає, і треба дізнаватися про ці моменти більше, тому я навчаюся. І коли ти дізнаєшся, що твоя справа залежить від багатьох нюансів, як-от бізнес-плани й стратегії, ти трішки заземлюєшся. Чим більше знаєш – тим, можливо, складніше й страшніше працювати. Тому потрібно просто любити те, що робиш, і робити це від душі.
Зараз непросто, але мотивують продовжувати саме люди – які відвідують нашу студію, які працюють у моїй студії. Навіть якщо наразі в мене є інвентар і мені нічого не заважає працювати погодинно, орендуючи приміщення, і заробляючи значно більше, ніж я роблю це як власниця студії, в мене є відповідальність – перед людьми, які зараз зі мною, перед клієнтами. Люди мають значення абсолютно в усіх питаннях. Навіть коли є місяці, коли це фінансово не дуже вигідно, ти приходиш сюди й кайфуєш від процесу, бачиш ці задоволені після тренування обличчя. Мабуть, воно того варте».
Всі фото з особистого архіву Анни Пацули
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
