Грушевський назвав Полтавську битву великою катастрофою для України. Однак імперські наративи того часу були сильніші, тож у 1909 році на околиці міста відкрили музей, який розповідає історію цієї «події». Нині ж музей історії Полтавської битви хочуть перейменувати та оновити його експозиції, щоб відкинути глорифікацію перемоги армії Московського царства над об’єднаним україно-шведським військом.
Про плани щодо перейменування музею повідомив Олег Пустовгар – регіональний представник Українського інституту національної пам’яті, за ініціативи якого провели першу відеонараду щодо цього питання.
Полтавську битву вважають одним із ключових факторів формування російського імперського міфу та псевдоісторичної пропаганди. Історики зазначають, що попри те, що нас від Гетьманщини відділяють майже чотири століття – події цієї битви та воєнно-політичного виступу Мазепи досі лишаються обʼєктами для маніпуляцій російської пропаганди.
Метою створення міфу про перемогу Петра І у битві під Полтавою називають очорнення українського руху та його прагнення до незалежності, оскільки росіяни подавали участь Мазепи та його прихильників у війні як внутрішню боротьбу в імперії. Спроби тлумачити битву інакше вважали зрадою.
«Відомий вислів: “Москва – третій Рим, а четвертому не бувати“. Ідея “третього Риму“ є одним із різновидів ідеології “руского міра“ та передбачає вищість росіян над іншими націями та світове російське панування. Ця ідея домінує у свідомості Путіна, у кабінеті котрого, як неодноразово повідомляли російські телепропагандисти, висить аж 4 портрети царя Петра I. Про затьмареність свідомості Путіна ідеєю месіанства свідчать його заяви після відвідування виставки, присвяченої 350-й річниці з дня народження Петра I: у червні 2022 року кремлівський диктатор порівняв себе з Петром І, а вторгнення в Україну – з Північною війною», – пише Пустовгар.
Саме тому, щоб позбутися міфу, що Полтава — нібито «город слави русского оружія», музей хочуть перейменувати.
У коментарі «Полтавській думці» Олег Пустовгар розповів, що нова назва музею має відповідати майбутній експозиції, яку, згідно з законом, напрацьовуватиме сам музей. Це стане можливим після прийняття урядом правового акту щодо перейменування. Тобто спочатку необхідно розглянути концептуальні засади музейних експонатів.
«Які це можуть бути тематичні блоки? Скажімо, в музеї потужно напрацьована експонатура по українсько-шведському союзу. У них представлена складова співпраці зі шведськими військовими реконструкторами. Наприклад, шведи подарували музею скульптуру Карла XII. Її немає в “постійній” експозиції, але може бути, бо вона вже в них на балансі», – говорить пан Олег.
Також, на думку Пустовгара, в музеї можна увиразнити експозицію по козацькій дипломатії, що стосуються Івана Мазепи й Костя Гордієнка:
«Тут може бути доброзичлива дискусія: чи йде мова про те, щоб музей окреслював період Гетьманщини у Великій Північній війні, чи розвиток Мазепинської ідеї аж до наших днів, бо ж ми знаємо, що в нас є бригади ЗСУ імені гетьмана Мазепи й імені кошового отамана Костя Гордієнка.
Тут зрозуміло одне – назва не може окреслювати тільки один день нашої історії, до того ж день, який в українській історіографії багато хто називає як “полтавська катастрофа”. Тому що він ознаменував початок інкорпорації Гетьманщини до складу Російської імперії».
Оскільки обрання нової назви для музею фактично неможливо без його «внутрішнього оновлення» – перейменування й напрацювання концептуальних засад необхідно робити паралельно.
Виконувачка обов’язків міського голови Полтави Катерина Ямщикова зауважує, що над цим питанням працюють науковці та історики.
«Зрозуміло, що ми не назвемо його просто іншою назвою, тому що музей розташований на великій рекреації самого заповідника. Треба розуміти, що він називається так не просто так. Там усе повʼязано з рекреаційною ділянкою».
За рекомендаціями Кабміну з питань гуманітарної та інформаційної політики, наданих у жовтні 2024 року, 19 червня в Полтаві провели «круглий стіл» з експертами, істориками, представниками ОВА та міськради. Під час дискусії запропонували такі варіанти нових назв для музею поки що історії Полтавської битви:
Остаточне рішення, як повідомили в обласній військовій адміністрації та як говорив раніше представник УІНП Олег Пустовгар, ухвалять лише після опрацювання запропонованих концептуальних засад та ідей спільно з міською владою, оскільки музей – комунальний, а також із керівництвом і науковцями заповідника.
Пам’ятник Петру I біля музею історії Полтавської битви простояв аж до 25 лютого цього року. Тоді його демонтували силами волонтерів на підставі рішення міськвиконкому. Після цього його перенесли до музею.
«Це не акт вандалізму, а свідома й відповідальна дія громади, яка позбавляється російських імперських маркерів», – прокоментувала тоді очільниця міста.
Як написала уродженка Полтави та воєнна кореспондентка Євгенія Подобна, тоді в частини містян демонтаж пам’ятника російському царю викликав обурення.
«Основний аргумент – “це ж наша історія” і “давайте тоді знесемо і будинки, побудовані за часів царату і совка”. Те, що люди реально не розуміють різниці між функціями будинків та пам’ятників, – то пів біди. А от те, що дехто завиває через Пєтра І і при цьому пише “Слава Україні” чи “Дякуємо ЗСУ” – це просто таки трагедія. Хочеться тикати цих “поборників історії” носом у дитячі кістки вбитих за наказом Пєтра І в Батурині».
Євгенія зауважила, що так званий культ Полтавської битви з російською оптикою століттями насаджували в місті, однак уже зараз інформацію щодо діянь Петра I та Батуринської трагедії, коли за його наказом вирізали ціле місто, – можна знайти.
«Не шкодували нікого, місто спалили. За різними підрахунками від 10 до 15 тисяч жертв. Вилізьте ж, любі, нарешті з фейсбуків і тіктоків і почитайте про результати розкопок. Про пробиті та розплющені черепи, про закатованих жінок без могил. Вам реально більше шкода пам’ятника садисту, ніж тисяч ні в чому не винних замордованих українців?»
Фахівчиня також нагадала, що український Бахмут, який зруйнували росіяни, вперше знищили й випалили теж за наказом російського царя Петра I після придушення булавинського повстання.
Пам’ятник Петру I на території заповідника був не єдиним у Полтаві. Ще один монумент довгий час стояв на розі вулиці Спаської та Пилипа Орлика. З моменту його демонтажу не минуло й місяця.
Елементи знімали поступово, оскільки, за словами членкині громадської організації «Збережемо Полтаву» Оксани Бєлявської, під час ремонтно-реставраційних робіт у 2008 році середину шолома пам’ятника заповнили бетоном. А 22 травня монумент знесли повністю.
Частини пам’ятника також передали до музею «Поля Полтавської битви». Їх зберігатимуть у спеціальному приміщенні, доступ до якого, за словами директорки заповідника Євгенії Щербини, матимуть лише їхні працівники та фахівці.
В історично-документальному випуску Акіма Галімова про Полтаву заступниця директора заповідника з наукової роботи Людмила Шендрик зауважила, що Петро I використовував українців у своїх війнах та власних інтересах.
«Мало хто знає, що у 1702 році миргородський полковник Данило Апостол пише листа Іванові Мазепі й говорить про те, як поводяться московські офіцери з козаками, навіть старшиною: побивають, чинять наруги».
За словами пані Людмили, діаграма битви, розташована в головній залі музею, хоча й створена за правдивим викладом історії, та все одно «суто в радянському наративі, радянському міфі».
Діаграма – одна з елементів експозиції музею. Як говорить Галімов, достеменно невідомо, де саме був Петро I під час битви, адже багато істориків розходяться в думках, однак, постоявши біля такого експоната, волею-неволею починаєш вірити, що «великий вождь» був зі своїм військом. Так і працює ідеологія, йдеться у випуску. Консультували художників діаграми за міфами, створеними за часів російського царя.
«Ми – музей. Ми повинні зберігати мальовничі полотна, картини, твори мистецтва, як і говорити про те, в яку добу їх створювали. Як подавали історію, щоб ми розуміли, як працював ворог проти України», – пояснила Людмила Шендрик.
Представниця музею також зауважила: Грушевський говорив, що Полтавська битва – це велика катастрофа для України. Збройний виступ українських козаків на чолі з Іваном Мазепою ще на пів століття затримав повну інкорпорацію України від Російської імперії.
«Збройний виступ українських козаків на чолі з Іваном Мазепою. Про полковників Миргородського, Прилуцького, Лубенського, Чигиринського та Корсунського полків, які разом з Мазепою привели свої війська до табору Карла XII. Про кошового отамана Костя Гордієнка, який привів на допомогу Мазепі козацькі полки із Січі – ми дуже мало про це знаємо, але оце і є наша українська історія. Але якщо ходити по музею без екскурсовода, то української сторони не відчуєш. Бо очі бачать геть інше – Петро I і велетенське полотно, грандіозні сцени. І хоч яку художню цінність не мали б ці картини, прославлять вони нашого ворога й битву, яку ми програли. Скільки б працівники музею не намагалися розвінчувати російські міфи, додавати портрети наших героїв, в око впадають саме імперські смисли», – говорить у випуску Акім Галімов.
Головне фото: Вікіпедія
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
