На території Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному з’явиться садиба київського художника-кераміста, графіка, скульптора Андрія Ільїнського. Митець розповів «Полтавській думці», що його роботи експонуватимуться просто неба в саду, і їх оточуватиме паркан, прикрашений казковими та міфічними скульптурами як своєрідна відкрита галерея.
Говорячи про вибір стати митцем, Андрій Ільїнський зазначає, що він народився в сім’ї археологів. Й археологічні знахідки, які він бачив із дитинства, привернули його до того, чим займається все життя.
– Наша оселя була на території Інституту археології й Музею археології. Моє дитинство минуло серед археологічних, здебільшого керамічних, знахідок з усієї території України. Після закінчення інституту як художник-графік я почав ліпити та працювати на гончарному колі, – згадує чоловік.
На запитання, де черпає натхнення на створення своїх робіт, він відповідає, що найбільше йому подобається мистецтво стародавніх цивілізацій та творчість художника Пабло Пікассо. Саме це і стає його джерелом натхнення.
На ліплення однієї скульптури в середньому в Андрія Ільїнського йде від двох до чотирьох днів. Після цього її треба ще пофарбувати й обпалити. Наскільки довго скульптури зможуть стояти просто неба і не псуватися від вітру та дощу, залежить від температури обпалу. Якщо температура достатня, вони можуть простояти багато років, але все ж потроху будуть руйнуватися, пояснює митець.
Андрій Ільїнський живе в Києві, але приїжджає в Опішню працювати над скульптурами. З Національним музеєм-заповідником українського гончарства він співпрацює з кінця 1990-х років.
– Першу роботу для музею я робив в 1999-му році. Це була композиція, яка називалася «В очікуванні нового тисячоріччя» – формальні скульптурні форми (об’ємні об’єкти, основна увага в яких приділяється композиції, пропорціям, лініям та пластиці, а не реалістичному зображенню предметів – ред.), – каже він.
Андрій Ільїнський бере участь в симпозіумах монументальної кераміки, які проводить Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Так, у 2024 році він створив скульптуру «Архангел Михаїл – захисник Києва».
Скульптура «Архангел Михаїл – захисник Києва»
– Збірка великих керамічних об’єктів музею була зроблена саме за цим принципом: сім-вісім людей приїздили й за невеликі гроші робили свою роботу. Оскільки це було протягом багатьох років, то зібралася велика цікава колекція паркової скульптури, – коментує наш співрозмовник.
Останнім часом чоловік буває в Опішні щороку й залишається на Полтавщині на кілька місяців.
Роботу над осередком, присвяченому доробку Андрія Ільїнського, фінансує Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному:
«Новий проєкт реалізується за підтримки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному – унікальна садиба, родзинкою якої стане паркан – не як технічна деталь, а як повноцінна артідея. Це не просто нова творча ініціатива, а своєрідний жест вдячності художнику-керамісту за багаторічну співпрацю з музеєм», – йдеться на фейсбук-сторінці музею.
Андрій Ільїнський розповідає, що на стовпчиках червоного цегляного паркану протяжністю близько 50 метрів будуть стояти його керамічні роботи білого кольору.
– На паркані будуть і злі істоти, і добрі – янголи, русалки, відьми, кентаври та інші створіння. Це для того, щоб було цікаво заглянути всередину й побачити те, що робиться за цим парканом.
Роботи, які прикрасять паркан садиби
Скульптор каже, що почав ліпити роботи для цього артоб’єкта пізньої осені 2025 року, потім на зимовий період перервався, і зараз вже місяць, як знову відновив роботу над парканом.
Андрій Ільїнський сподівається, що роботи над проєктом завершаться за кілька місяців:
– Мрію, що це завершиться цього літа, тож мені потрібно ще два місяці працювати. Це має бути сад, серед якого просто неба стоять вуличні скульптури, які вже зроблені та які ще можу зробити далі.
На думку Андрія Ільїнського, під час війни митці майже не мають можливостей для розвитку.
– Те, що мені дали цю можливість, – це надзвичайний збіг обставин, щасливий для мене. Я це дуже ціную, тому що працювати під час війни над власним музеєм – це нереально, – ділиться думками митець.
У 2025 році Андрій Ільїнський став лауреатом Міжнародної грантової премії Говорунів разом із Людмилою Давиденко зі Львова та Тетяною Погребняк з Опішного. Керамісти мали змогу реалізувати власну творчу ідею без тематичних обмежень та отримати сертифікат у розмірі 1000 доларів США, наданий американкою українського походження, меценаткою Лесею Говорун, яка народилася в Україні.
Тоді Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному повідомляв, що відкрив процес роботи митців для відвідувачів, де кожен охочий міг побачити, як просто в майстернях народжується нове українське мистецтво:
«На відміну від традиційного споглядання вже готових експонатів, гості музею стають свідками живого мистецького процесу – від задуму й ліплення до випалювання й фінального встановлення.
Майстерні, де працюють художники, відкриті для публіки. Тут можна побачити ескізи, заготовки, глину в руках митця, а також самих авторів – зосереджених у моменті творчості. Цей живий контакт між митцем і публікою створює унікальне відчуття співучасті, де людина не просто бачить результат, а стає частиною процесу народження мистецтва».
Андрій Ільїнський працює над скульптурою козака
– Щороку три чи чотири художники отримують гроші на те, щоб зробити свою роботу. Це називається премія Говорунів. Того року ми створювали роботи як данину пам’яті (гончаря та скульптора – ред.) Василя Омеляненка. До відкриття його меморіальної садиби було поставлено тільки робіт як пам’ять про нього, – коментує Андрій Ільїнський.
Він створив скульптуру «Козак-вершник» за мотивами керамічних іграшок Василя Омеляненка – глиняних свистунців.
– Це надзвичайна рідкість (змога займатися мистецтвом – ред.), бо взагалі війна дійсно руйнує можливості. І це правильно, як можна зараз витрачати гроші на щось інше, ніж на війну.
Фото: Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
