7 жовтня вибухова хвиля від російської ракети винесла родинний знімок із квартири на 8 поверсі у кременчуцькому будинку. Світлину знайшов у дворі серед уламків спецпризначенець Максим Махно та повернув власникові – Едуарду. Кременчуцька родина розшукувала правоохоронця, щоб подякувати йому за цей маленький, але важливий вчинок. Випадок набув резонансу в інтернеті – про нього писали й обласна поліція, й очільник Полтавської обласної військової адміністрації. «Полтавська думка» поспілкувалася з учасниками події.
Кременчуківка Ольга розповіла, що її свекор Едуард живе на восьмому поверсі одного з тих будинків, які постраждали від ракетного удару 7 жовтня:
– Свекор спав, коли ракета прилетіла. Квартира зазнала сильних пошкоджень, там залишилися тільки стіни. Вибухова хвиля знесла всі меблі, й вікна повилітали з обох сторін всередину квартири.
Ольга додає: вони з чоловіком щасливі, що свекор залишився живим і відбувся лише переляком.
– Ми зараз навели у квартирі лад, там основні конструкції не постраждали. Двері та вікна вставлять, все відремонтується. Головне, що свекор залишився живий і неушкоджений, отримавши лише легкі травми. Через вибухову хвилю в нього поболювала грудна клітина, а на нозі – подряпини від скла. На жаль, інші люди постраждали сильніше, тож йому дуже пощастило.
Кременчуківка вважає, що свекор усе ж постраждав морально.
– Спочатку він був на адреналіні й почував себе нормально. Коли минув час, прийшло усвідомлення того, що сталося.
За кілька годин після обстрілу Ольга та її чоловік піднялися у квартиру разом із поліцією, щоб зафіксувати пошкодження майна, а свекор залишився чекати на вулиці. Пізніше Едуард розповів, що до нього підійшов поліціянт і віддав сімейний знімок, який знайшов у дворі.
– Там була маленька фотка, зроблена на Instax. Я фотографувала їх із моїм чоловіком, тобто з сином Едуарда, два роки тому. Поліціянт знайшов фотографію на вулиці, десь серед уламків, її просто винесло з квартири. Мій свекор дуже любив її, тому що це єдина надрукована фотографія, де мій чоловік у дорослому віці. Знаєте, зараз же все на телефонах.
Оскільки свекор Ольги перебував у шоковому стані після обстрілу, він не подякував спецпризначенцю за повернуту знахідку.
– Коли ми з чоловіком вийшли, сіли в машину, у свекра руки тремтіли, він сказав: «Глянь, що мені дали». Я спитала: «Де Ви це взяли?» А він: «Поліціянт підійшов, простягнув фотку». Також він сказав, що йому дуже незручно, бо він був переляканий на той момент і навіть йому не подякував, а просто взяв фотографію.
Едуард хотів знайти правоохоронця, тож Ольга запропонувала написати про це в соціальній мережі Threads.
– Я думала, що навряд чи щось із цього вийде. Спочатку ми (спецпризначенця – ред.) через знайомих знайшли, а потім зі мною зв’язалася речниця поліції Анна Васенко. Після того Максим сам мені в інстаграмі написав, що це був він. Я спитала в нього, чи можу поділитися його номером телефону зі свекром, він сказав: «Звісно». Наскільки я знаю, вони й досі підтримують зв’язок і спілкуються. Максим – дуже емпатична людина.
Родина радіє, що світлина повернулася до власника, адже вона була для сім’ї важливою.
– Дуже приємно, що в такий момент ця маленька фотка не загубилася. Я не знаю, як поліціянт взагалі її знайшов, там було стільки уламків, стільки сміття… Свекор тепер її з собою носить, – каже кременчуківка.
За словами Ольги, Едуард був дуже здивований, що вдалося знайти Максима Махно через інтернет:
– Для нього це здавалося неможливим – знайти когось в інтернеті, ще й так швидко. Він був розчулений.
Кременчуківка додає: після того, що сталося, Едуарда підтримало багато людей – родичі, її з чоловіком друзі, колеги, знайомі.
– Свекор навіть не вірив, що таке можливо, не очікував такої підтримки, і йому було дуже приємно. Усі так згуртувалися у цей момент. Люди пропонували збиратися, допомогти прибрати, скидали гроші. Хоча ми жодних банок не відкривали, все збиралися зробити своїми силами.
Спецпризначенець Максим Махно розповів «Полтавській думці», що живе навпроти будинку, у двір якого 7 жовтня прилетіла російська ракета, на сусідній вулиці. І вранці на місце удару спочатку він прийшов неофіційно.
– Коли о пів на сьому прилетіло, я одразу побіг туди. Зі мною був мінімальний набір: турнікети, кровоспинні засоби, серветки тощо. Я побачив двох людей, яким була потрібна допомога.
На вулиці біля пошкодженого будинку був хлопець із відкритим переломом руки та кровотечею, а також літній чоловік із травматичною ампутацією стопи, який у момент удару перебував прямо у дворі цього будинку.
– Тим двом, кого я побачив, ми надали медичну допомогу. На той момент там були військові, які проїжджали поруч, місцеві жителі, почали з’їжджатися швидкі медичні допомоги та патрульні поліцейські. З перших хвилин тим, хто дуже потребував допомоги, її надавали прямо на місці, а «швидка» госпіталізувала їх до лікарні, – згадує він.
Після цього Максим Махно повернувся додому, щоб збиратися на зміну. За словами спецпризначенця, його будинок сильно не постраждав, попри свою близькість до місця прильоту. В усьому будинку кілька вікон вилетіло – звичайні, старі шибки, металопластикові вціліли.
– Я заступив на звичайну зміну у групі швидкого реагування. Коли ми о 7:45 отримали зброю, за вказівкою чергового вирушили на Троїцьку, 78 (на місце ракетного удару – ред.). З собою взяли шоломи та бронежилети.
На місці обстрілу правоохоронці допомагали людям, консультували їх за потреби, розбирали завали.
– Через деякий час, коли міська влада почала привозити будівельні матеріали – плівку, OSB-листи – ми допомагали літнім людям занести їх (у квартири – ред.), – говорить поліціянт.
Максим Махно якраз допомагав літній мешканці будинку, коли на землі біля багатоповерхівки помітив світлину.
– Я її взяв, витер, подивився, що на ній двоє чоловіків зображено. Біля під’їзду стояв чоловік, а ще один трохи далі розмовляв телефоном. Я підійшов до того, що біля під’їзду стояв, кажу: «Ви не знаєте цю людину, яка на фотографії зображена?» Він відповів: «Так, знаю, он він телефоном розмовляє».
Спецпризначенець підійшов до чоловіка й повернув знімок.
– Я так зрозумів, що в цей момент він розмовляв якраз із сином. Бо сказав: «Дивись, нашу фотографію з тобою знайшли». І все, я пішов собі далі. А потім уже ввечері від пресофіцерки (поліції – ред.) Анни Васенко дізнався, що невістка цього чоловіка мене розшукує та хоче подякувати.
Речниця Кременчуцького районного управління поліції Анна Васенко надіслала Максимові зображення екрану з соціальної мережі Threads. Там йшлося, що родина шукає поліціянта, який повернув їй сімейне фото. Речниця передала спецпризначенцю контакти Ольги.
– Ми списувалися з нею в інстаграмі, а потім вона мій номер передала власнику фотографії Едуарду, це її свекор. Ми з ними всіма подружилися, можна так сказати, – посміхається чоловік.
Максим Махно й Едуард домовилися про зустріч.
– Він мене набрав і сказав: «Я тільки розберуся з квартирою, зроблю всі справи, візьму пляшку віскі – і будемо пити». Кажу: «Я не п’ю, у мене алергія на алкоголь». А він тоді: «Значить, тоді будемо пити чай».
Максим Махно й Едуард підтримують зв’язок і періодично переписуються. Правоохоронець зізнається, що для нього стало несподіванкою те, що його розшукували, щоб подякувати за знайдений знімок.
– Я ж не виніс нікого з палаючої квартири, нічого такого особливого не зробив, – скромно каже він. – І тут я дізнаюся, що в нас такий резонанс! Начальник Полтавської ОВА мене відмітив у своєму дописі, подяку мені виголошував. Але я розумію, що для родини це важливо.
Раніше «Полтавська думка» публікувала історію дівчини, яка пережила ворожі удари у Харкові та Кременчуці.
